"Життя до 2022 року вже не повернеться. Але ми можемо збудувати нове" - як біженка зі Слов’янська допомагає українцям у Бельгії

Повномасштабна війна розкидала жителів Слов'янська по всьому світу. Хтось переїхав до інших регіонів України, а інші - опинилися за кордоном. Серед тих, хто вимушено покинув Донеччину, - Марина Шамшина, яка з 2022 року живе в Бельгії та наразі очолює орієнтаційний центр з питань здоровʼя та соціального захисту (SHO CENTER).

Ми поспілкувалися з нею про евакуацію, роботу організації і те, чому кожен українець за кордоном є амбасадором своєї країни.

Марина народилася у Слов'янську і проживала у центрі міста. У 16 років дівчина вступила до юридичної академії в Харкові, де згодом жила і працювала до 2014 року заступником начальника юридичного управління Держгеокадастру Харківської області.

У перші дні окупації України, у лютому 2014, Марина народила первістка. Згодом - окупація рідного Слов’янська і початок гібридної війни на Донбасі.

Додому у Слов’янськ з Харківщини родина Марини повернулась після деокупації міста. Попри застереження, жінка вирішує брати все у свої руки і будувати майбутнє там, де вона з’явилась на світ, пішла у перший клас і зростала. Вже у Слов’янську Марина народила другу дитину і розпочала громадську активність.

З 2014 по 2022 рік Марина жила у рідному Слов'янську. Вона працювала в Департаменті соціального захисту Донецької ОВА (Краматорськ), відповідала за напрям самозайнятості та налагоджувала взаємодію з територіальними громадами після децентралізації.

До поновлення своєї діяльності в державній службі Марина активно займалася громадською діяльністю. Вона входила до спільноти Ольги Алтуніної - команди молодих, активних людей, які мали спільну мету змінити життя на краще.

Команда об'єднала людей, які здобули свій професійний і життєвий досвід і готові були ділитися ним заради покращення майбутнього міста.

Фото: Facebook Марина Хрипкова

Всю свою кар'єру Марина будувала з розрахунком на те, що буде відроджувати і будувати країну вдома. Закордон для неї був виключно для відряджень, відпусток або зустрічей з друзями, але ніколи - для постійного проживання.

Лютий 2022 року перевернув реальність українців. Мало хто готувався до великої війни з росією, але вона нас всіх застала зненацька.

У березні 2022 року родина Марини перебувала в Яцькому під Ізюмом - у невеликому вагончику біля водосховища, який раніше використовували виключно для відпочинку.

10-11 березня 2022 року російська авіація атакувала селище Яцьке. Це був перший авіаудар, якого ніхто не очікував. Метою було знищити залізничні колії, що з'єднували Донецьку та Харківську області.

Було прийнято рішення, що чоловік залишається, а Марина з дітьми евакуюється.

Близько 6 ранку, коли закінчилося бомбардування, родина приїхала до залізничного вокзалу Краматорська. На блокпостах всі розуміли, звідки вони: "Ви з Яцького? Всі живі? Все палає там".

З Краматорського залізничного вокзалу, під час повітряних тривог, родина сіла на евакуаційний потяг до Самбора. Ніхто не знав, коли приїдуть, куди приїдуть, їхали з дітьми та домашніми тваринами.

У Самборі їх зустріли знайомі, а потім домовились про переїзд до Бельгії, де жила сестра Марини. Всі плани були на місяць-два максимум, але склалося інакше.

На всьому шляху евакуації українців зустрічали з неймовірною підтримкою. На кордоні з Польщею працювали міжнародні організації - Карітас, Червоний Хрест, різні християнські організації, органи місцевого самоврядування та місцеві жителі.

Бельгія - федеративна країна з двома офіційними мовами (французькою та нідерландською). Брюссельський столичний регіон складається з 19 комун - фактично це 19 ОТГ, кожна з власним бургомістром, бюджетом та системою управління.

Головне було потрапити в систему соціального захисту, для чого потрібна була прописка - фактичне місце проживання. Після реєстрації людина закріплювалася за певною комуною, яка починала її супроводжувати.

Оскільки офіційних місць для всіх українців не вистачало, а міграційна служба не була готова до такого навантаження, в справу втрутилися місцеві жителі.

Місцеві жителі брали незнайомих людей з тваринами, дітьми, великі та маленькі родини. Багато українців досі підтримують зв'язок зі своїми хостами, які стали їм як родичі.

У школах для українських дітей організовували окремі класи, батьки збирали нові речі, шкільне приладдя. Більшість українців приїхала практично без речей - тільки з рюкзаком, документами, водою та змінним одягом.

Директори шкіл особисто підходили до українських батьків, сприяли якнайшвидшому зарахуванню дітей до школи.

Фото: Facebook Ukrainian Voices

Спочатку українці об'єднувалися стихійно, знайомилися одне з одним, організовували волонтерську діяльність. Багато хто не міг просто сидіти - треба було щось робити для України та для підтримки людей.

Деякі українці розмовляли російською, але це була своя, "українська російська" мова, яку ні з чим не переплутаєш. Коли чули "Слава Україні" і отримували відповідь "Героям слава", розуміли - це свої люди.

Ukrainian Voices починався з активностей для дітей - малювання, спілкування, вивчення мов, заняття з викладачами французької мови. Потім зрозуміли, що якщо ментальний стан мам незадовільний, діти теж страждають.

Почалися заняття йогою, спортивні групи, логопедичні заняття, психологічна підтримка. Перше приміщення було в дипломатичному кварталі, але без опалення - довелося ставити калорифери.

23 липня 2025 року центр відзначив третю річницю від дня створення.

Фото: Facebook Social Health Orientation Center

У 2023 році було створено проєкт Social Health Orientation Center, який отримав фінансування від Брюссельського столичного регіону за підтримки UNHCR.

Робота базувалася на 99 відсотків на волонтерських засадах. Для бельгійців це був перший досвід роботи з такими біженцями.

Центр надає комплексні послуги українцям у кількох напрямках:

Інформування - головний напрямок. Люди отримують інформацію про партнерські організації, порядки взаємодії, що, куди, як працює залежно від регіону та комуни.

Соціальний супровід - допомога у вирішенні проблем з комунами, департаментом соціального захисту, банківськими установами, отриманням дитячих виплат, податковими питаннями.

Мовний супровід - близько 60 волонтерів-перекладачів, переважно українки, які вивчили мову до рівня B1-B2 і практикують її, допомагаючи співвітчизникам.

Медичний супровід - допомога у записі до лікарів, пояснення роботи страхових компаній.

Ментальне здоров'я - найголовніший напрямок, як підкреслює Марина.

Фото: Facebook Social Health Orientation Center

Центр проводить індивідуальні зустрічі з психологами щодня, групові заняття для різних категорій відвідувачів. Спочатку це була переважно боротьба зі стресом, стабілізація, робота з ПТСР.

Зараз особливо актуальна робота з підлітками. Діти, які приїхали три роки тому у віці 10-12 років, зараз переживають підлітковий період в умовах повної дестабілізації звичного життя.

Є окремі групи для підлітків, мам з малими дітьми, заняття з емоційної стабілізації та особистого розвитку.

Запити відвідувачів змінюються залежно від року прибуття. У 2022 році були одні потреби, у 2023-му - інші, зараз - треті. Можна виділити основні блоки:

Ментальна підтримка - особливо для тих, хто раніше не звертався до психологів.

Логопедична допомога - для дітей, які мають складнощі з вивченням мов через різну побудову мови.

Пошук житла - завжди актуальний і складний процес. Власники самі обирають, кому здавати житло, це не дискримінація, а їхнє право.

Працевлаштування – важлива і може найголовніша частина інтеграційних процесів.

Напрямкам пошуку житла та працевлаштування присвячені інші окремі проєкти Community Center Ukranian Voices.

Фото: Facebook Social Health Orientation Center

Марина відзначає, що характер міграції змінився. Якщо спочатку люди тікали від війни, не знаючи, що буде, то тепер приїжджають цілеспрямовано, родинами.

Деякі приймають рішення будувати життя в Європі, особливо ті, хто втратив житло в Бахмуті, Маріуполі. Інші періодично повертаються і знову виїжджають.

"Інтеграційні процеси, життя за кордоном - це дуже складно. Мало хто їх витримує", - зауважує Марина.

Зараз центр переходить від стабілізації до розвитку людей. Марина відкрито говорить відвідувачам про необхідність приймати реальність.

Марина підкреслює: можна сидіти і жалітися на долю, а можна рухатися вперед.

Кожен українець у Бельгії, за словами Марини, є амбасадором своєї країни. Багато бельгійців ніколи не були в Україні і можуть не доїхати далі Києва.

Фото: Facebook Social Health Orientation Center

Community Center Ukranian Voices організовує українські свята, роковини, культурні події, щоб тримати Україну в порядку денному місцевого суспільства.

На запитання про особисту мотивацію Марина відповідає, що робота в проєкті SHO Center дає можливість не тільки допомагати іншим, але й розвиватися самій.

Центр налагодив партнерські відносини з громадськими організаціями по всій Європі та світу. Американська місія "Лікарі без кордонів" після тижня роботи в Брюсселі відзначила українську гостинність, вареники, борщ та організаційні здібності команди.

24 серпня центр організовує святкування Дня Незалежності України  на площі Джен Рей біля Європарламенту. Торік подія відбулася в серці Бельгії, в парку п'ятдесятиріччя під Тріумфальною аркою - там, де проходить центральна подія Дня Бельгії.

SHO Center та організація Ukranian Voices продовжує розвиватися, адаптуючись до нових потреб української громади та змін у міжнародній ситуації, залишаючись мостом для громадян України між Україною та Європою.