Після припинення руху потягів до Слов’янська виїзд з міста ускладнився. Один із пасажирів поділився власним досвідом дороги до Києва та назад.
Після того, як у листопаді пряме залізничне сполучення зі Слов’янськом було призупинено, виїзд із міста став справжнім випробуванням. Основний маршрут тепер пролягає через станцію Барвінкове Харківської області. Мешканець Слов’янська Богдан поділився власною історією подорожі до столиці та назад, розповівши про переваги безкоштовних рейсів та небезпечні перешкоди на залізничних коліях.
Поїздка Богдана до Києва розпочалася з реєстрації на безкоштовний автобус від гуманітарної організації "Проліска". Організація виїзду приємно здивувала: кожному пасажиру при посадці видавали пляшку води. За це Богдан висловив особливу подяку.
Попри розбиті дороги, автобус дістався Барвінкового вчасно, приблизно за годину до прибуття потяга. Проте саме на залізничній станції на пасажирів чекав головний виклик. Як зауважив Богдан, на платформу варто переходити заздалегідь, оскільки після оголошення поїзд прибуває дуже швидко і перекриває пішохідний перехід. Ті, хто не встиг зорієнтуватися, були змушені спригувати з платформи та перелазити через рейки, обходячи склад. Сама дорога до Києва була комфортною, хоча через аварію на коліях потяг запізнився на три години.
Читайте також: Зі Слов'янська у Барвінкове запустили безкоштовні рейси для тих, хто їде на потяг
Зворотний шлях виявився ще складнішим. У Києві Богдан сідав на прохідний поїзд зі Львова, який запізнився на понад годину. Очікування на вокзалі ускладнила повітряна тривога: через безпекові протоколи пасажирів не пускали всередину приміщення, тож людям довелося мерзнути в переходах.
Коли ж потяг нарешті прибув до Барвінкового, ситуація з переходом колій повторилася. Склад зупинився прямо на переході, де мав стояти близько півгодини. Пасажири знову були змушені лізти через рейки, що в умовах ожеледиці було вкрай небезпечно. Люди відкрито висловлювали обурення, адже серед них були й особи похилого віку, і люди з інвалідністю, яким такий "квест" давався надважко. Богдан наголошує, що залізничникам варто було б залучати персонал для допомоги пасажирам у таких ситуаціях.
Фінальний етап подорожі - повернення до рідного міста - забезпечують приватні перевізники. Вже на пероні в Барвінковому пасажирів зустрічають водії, які закликають їхати на Слов’янськ чи Краматорськ. Дорога додому Богдану обійшлася у 300 гривень.
Історія Богдана демонструє, що попри наявність гуманітарної допомоги та альтернативних маршрутів, відсутність прямого сполучення залишається проблемою, проте поки більш комфортних альтернативних маршрутів у пасажирів немає.
Читайте також: Чи діють пільги УБД на маршруті Слов’янськ-Барвінкове: огляд ситуації від 6262