Психологічна залежність, що формується при регулярних іграх, досить виражена. Мова не тільки про азартні ігри, але й про комп’ютерні загалом. Завзяті геймери можуть дати фору будь-якому прихильнику онлайн-казино.
Вони також витрачають чималі кошти на усілякі апгрейди, купівлю оновлень, та й самих ігор. Якщо відвідувачі казино можуть хоча б мати шанс на виграш, то геймерам ніякі виплати просто не світять. Але з усім тим, кількість прихильників ігор щороку зростає. Тож можливо ігрові залежності не є такими страшними, як заведено про них казати?
Симптоми ігрової залежності
Існує ряд ознак, що людина має залежність від комп'ютерних ігор:
- роздратування. Перше, на що варто звернути увагу, як людина реагує на неможливість продовжувати ігровий процес або на примус до його припинення. Дорослі ігромани поводяться як діти, у яких відібрали улюблену забавку: можуть сердитись, кричати, впадати в справжні істерики. Але як тільки мають змогу повернутись до улюбленого заняття, емоційний стан покращується;
- людина не здатна своєчасно завершити гру. Рідні та близькі можуть чути обіцянки, але жодного разу вони не будуть справджені;
- центр життя зміщується до ігор, всі теми спілкування ведуться лише навколо них;
- поступово порушується адаптація. Залежний гравець забуває про всі справи, від побуту до роботи та навчання, вони йому стають не цікавими, обтяжуючими;
- сам побут теж змінюється — щоб не відірватися від гри людина починає приймати їжу безпосередньо за комп'ютером, жертвує заради нього сном.
Але навіть низка симптомів не говорить про повністю залежну людину. Важливо дивитись на контекст соціальних відносин, чи не має в житті певних ускладнень, сильних стресів тощо. Доки гравець не почав нехтувати особистою гігієною заради ігрової сесії — можна стверджувати, що не все втрачено. До того ж залежність проходить низку стадій. На кожній з них можна допомогти людині повернутись до нормального життя. Але зазвичай для цього потрібен психолог.
Наслідки ігрової залежності
Якщо хворобливе захоплення не припиняється, а гравець все більше занурюється у віртуальний світ, через певний час він може зіткнутися з:
- порушенням самосвідомості та зниженням самооцінки. В грі він крутий персонаж, а в життя — ніхто, то нащо ж потрібне таке життя;
- втратою ініціативності, деградацією особистості. Це відбувається внаслідок того, що в грі все вдається занадто легко. Є безліч спроб, персонажі безсмертні та можуть робити все, що забажають. Сіра буденність не дає таких можливостей, до того ж щоб досягнути в справжньому житті успіху, потрібно неабияк напружуватись. А людям з адикцією важко це робити;
- порушенням сімейної адаптації, втратою соціальних зв’язків. Гравці часто мають конфлікти в сім’ї на підґрунті того, що домашні ними незадоволені. Друзі, що не розділяють захоплення, поступово також йдуть з близького кола;
- проблемами на роботі. Потяг до ігор може захоплювати настільки, що заважає виконувати робочі зобов’язання та завдання. Якщо додати до цього втрату ініціативності — вийде зовсім не привабливий для роботодавця персонаж;
- погіршенням фізичного стану. Недостатня рухова активність через постійне сидіння за комп’ютером призводить до порушення роботи шлунково-кишкового тракту, проблем із хребтом та надмірної ваги.
Якщо додати до цього ймовірну втрату роботи та сім’ї, виходить сумна картина. Тож психологи не даремно попереджають про наслідки ігрової залежності та просять бути пильними тих, кого занадто захоплюють віртуальні світи.