У кінці ХІХ — на початку ХХ століття більшість доріг складалася з бруківки, глини, гравію або пилу. Асфальт був рідкістю, а пересування вимагало техніки, здатної витримати жорсткі умови. У той час формувався прообраз того, що ми нині називаємо гравійний велосипед, або гравел — простий, витривалий і без амортизації.

Велоспорт на межі століть: дороги без асфальту

Перші велогонки, як-от Tour de France і Paris–Roubaix, проходили по нерівних маршрутах, вкритих гравієм. Гонщики долали величезні відстані на велосипедах, які майже не мали елементів комфорту. З цього народилась концепція універсального велосипеда, здатного справлятися з будь-яким покриттям — від твердого ґрунту до сипучої гальки.

Забута категорія: асфальтова епоха ХХ століття

У другій половині ХХ століття урбанізація змінила вектор розвитку. Перевага надавалась асфальту, і це спровокувало бум шосейних моделей. Поступово відбулося розділення: шосейні велосипеди — для швидкості на гладких трасах, MTB — для технічного бездоріжжя, циклокрос — для перегонів по бруду. Гравійний велосипед https://lisoped.ua/ua/velosipedy/gonochnye-velosipedy/graviynye-velosipedy зник як формат із популярної свідомості, а турістичні ровери були вже значно менш універсальними.

Уніфікація й втрата гнучкості

Виробники орієнтувалися на вузькі сценарії: або тільки шосе, або тільки ліс з бездоріжжям. Універсальні рішення відходили в минуле. Але попит на ровер для незначного бездоріжжя, здатний проходити по змішаному рельєфу і бути все ще ефективним на асфальті, залишався.

Відродження на американських ґрунтовках

На початку 2000-х у Середньому Заході США, де сотні миль гравійних доріг без машин і шуму, велосипедисти почали проводити неформальні марафони. Згодом сформувалась спільнота гравійників, що ставила витривалість і пригоду вище за швидкість і рекорди. Це була не революція — це було повернення до витоків.

Dirty Kanza (сучасні UNBOUND Gravel), Barry-Roubaix, Crusher in the Tushar — події, що сформували нову гравійну культуру: витривалість замість швидкості, насамперед пригода замість змагання. Велосипед для бездоріжжя, на якому можна їхати куди завгодно — знову набирає популярності.

Gravel bike як окремий клас

Зростання попиту підштовхує бренди до створення нового формату. Поступово на ринку з’являється гравійний велосипед — конструкція між шосейником і MTB.

Характерні ознаки:

  • широкі шини 35–50 мм, які впевнено тримаються на сипких і змішаних покриттях;
  • дискові гальма — стабільна робота за будь-яких погодних умов;
  • комфортна геометрія рами для тривалих дистанцій;
  • кріплення для сумок, фляг, багажу — готовність до подорожей;
  • комфортна посадка — мінімізує втому навіть на багатогодинних маршрутах.

Такі велосипеди добре показують себе на пересіченій місцевості, витримують навантаження багатоденної їзди і підходять як для мандрівок, так і для щоденних поїздок.

Глобальний тренд і визнання

У 2022 році UCI офіційно визнає гравійні перегони, запроваджуючи Gravel World Series. Це офіційне підтвердження статусу формату. Виробники — від масових до преміальних — активно випускають gravel лінійки. Згодом попит на них зростає як в Україні, так й в усій Європі.

Популярність формату росте. У виробництво гравел байків вже включилися бренди Merida, Pride, Orbea, Cannondale. Вони пропонують десятки моделей для різних сценаріїв: подорожей, велопоходів, тренувань. А якщо ви теж зацікавлені у придбанні гравел байку — веломагазин Lisoped.ua пропонує широкий вибір таких моделей. Топові виробники, швидка доставка, тривала гарантія на рами й обладнання.

Гравел велосипед — універсальний транспорт, який розкривається там, де закінчується асфальт. Його не лякає м’який ґрунт, сипуча траса, нестабільний рельєф. А також вдало поєднує ефективність, комфорт та жагу до пригод.