Сьогодні слов'янські господині готують Святу вечерю

6 січня На Свят-Вечір в Україні готують 12 пісних страв, кожна з яких має окремий сенс.

Традиційно Різдву передує тривалий сорокаденний піст, який починається 28 листопада і закінчується 7 січня. Оскільки останній день перед постом припадає на день пам'яті святого апостола Пилипа, то сам пост прийнято називати Пилипівкою. Різдвяний піст встановлений для того, щоб до Різдва люди фізично і духовно очистилися покаянням, молитвою і утриманням від їжі, пристрастей, пороків, образ, зла та інших гріхів. 

Напередодні Різдва Христового 6 січня українці сідають за щедрий, але пісний стіл. Одна з головних традицій святкування Різдва – Святий Вечір. Після наведення порядків у будинку українці готують дванадцять святкових страв на честь дванадцяти апостолів.

Згідно з давньою українською народною традицією Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження спасителя – Ісуса Христа, українці розпочинали святкову трапезу.

Хоча Святий Вечір припадає на останній день Різдвяного (пилипівського) посту, і всі страви, які до свята готують господині - пісні, називається вона багатою вечерею, бо стіл у цей вечір багатий 12-тьма стравами.

Що ставимо на стіл, те й закликаємо до себе в родину. Отже, власне страв і продукти, які входять до неї, мають глибоке символічне значення, а не просту традиційність.

1. Кутя (найголовніша страва на столі, з неї починають трапезу) - символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ усопших, не прибирають зі столу.

Готують її з немеленої пшениці, рису, вівса або ячменю та солодкої добавки – меду, цукру, родзинок, варення, цукатів, сухофруктів. (Зерно в куті символізує вічне життя і достаток, а солодкість – символ райського блаженства.) До багатьох видів куті обов’язково входить сироп з меду, приготований на воді, відварі від крупи, маку, мигдалю, конопляного молочка, горіхи, мак, прянощі.

кутя1

Частини куті, як правило, готують окремо: зерно або крупу відварюють у великій кількості води або варять розсипчасту кашу, потім додають солодку частину і добавки. Після з’єднання всіх компонентів кутю прогрівають протягом 10 хв. (краще в глиняному горщику).

У залежності від кількості доданої рідини кутя може бути напіврідкою або розсипчастою. Справжню кутю варять із зерен пшениці на меду, вона повинна бути напіврідкою, і їдять її ложками. Пшеницю попередньо готують наступним чином. Спочатку зерно товчуть у дерев’яній ступі, підливаючи по чайній ложці теплої води, щоб оболонка зерна повністю зруйнувалася. Потім ядра відокремлюють від полови, просіваючи і промиваючи. І тільки після цього варять на воді з чистих зерен кашу.

Розрізняють пісну і скоромну («багату, щедру») кутю. Пісну кутю їли у Водохресний і Різдвяний свят-вечори, а також у поминальні дні, а на хрестини та інші свята – скоромну (на молоці, вершках, з великою кількістю масла). Обрядове значення має переважно пісна кутя.

2. Мак, який додають до куті, - уособлює мучеництво Ісуса Христа.

3. Мед - символ чистоти, надії, оптимізму, солодкого Божого Слова.

4. Корачун (кругла буханка хліба, інколи домашньої випічки, калач) - символізує смерть і воскресіння.

5. Горох, квасоля - символ християнського життя у "домашній", "сімейній церкві", символ єдності роду.

6. Капусняк - символ єдності навколо однієї основи - Христа-Бога.

7. Борщ - нагадує про дітей, убитих у Вифлеємську ніч за наказом Ірода.

кутя3

8. Голубці - символ голуба, який приносить мир.

9. Риба - знак християн, один із символів Ісуса Христа. У перших літерах грецького слова "риба" зашифровані слова "Ісус Христос", "Спаситель", "Син Божий".

10. Вареники - достаток, ситність.

кутя4

11. Гриби - дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (корінець).

12. Пампушки - щастя, здоров'я, як і вареники - достаток.

13. Узвар - життя людини, дароване Богом.

кутя2

14. Часник - очищення від гріхів. Також символізує здоров'я. Його кладуть на чотири кутки столу, а потім споживають, щоб зуби не боліли.

Щодо облаштування столу існують окремі традиції.

Господар вносить до хати оберемок соломи та сіна. Солому він розстеляє по долівці, а сіно ділить на дві нерівні частини. Меншу кладе на покутній бік столу, а з більшої робить стіг під столом. Зверху на сіні ставить черепок з жевріючим вогником, де куриться ладан, наповнюючи хату святочними пахощами. Збоку коло сіна, під столом, господар кладе ще «заліззя» — леміш від плуга, гистик без держака та сокиру. Діти по кілька разів торкаються тих речей босоніж — «щоб ноги були тверді, як залізо». Таким чином господарі захищають свою господу від «злої сили», щоб позбутися її не тільки на цей вечір, а й на весь господарський рік.

кутя

Господар і господиня з новоспеченим «святочним» хлібом, медом та маком обходять двір, комори та обкурують все це ладаном. Біля обори, де стоять корови, господиня посипає насінням дикого маку — «щоб відьми, його визбируючи, не могли приступити до худоби». На закінчення цього обходу господар «зарубує» поріг — «щоб звір не міг переступити».

Йдучи в обхід, жінка вбирає собі на голову чоловічу шапку — «щоб цілий рік ходити простоволосою».

У хаті господиня кладе під скатерку на чотири кути столу по голівці часнику — «щоб злу силу відігнати».

На сіно, що намощене на покутньому кінці столу, «невинна душа» (дитина до семи років) кладе три хліби або калачі, грудку соли і ставить велику воскову свічку. Мати виставляє полумиски з вечерею на стіл, а на сіно, що на покутті біля «вівтаря», ставить горщик з кутею та узваром.

Хоч діти вже дуже голодні, вони терплять і крізь вікно уважно дивляться на небо: чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого!