«Ми займалися підтримкою стабільності», - нацгвардієць Слов'янського полку про службу у миротворчому підрозділі

Сьогодні, 15 липня, День українських миротворців. З цього приводу головний старшина батальйону спецпризначення Слов’янського полку розповів про свою участь у миротворчих місіях.

«Почав я службу в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді з 2002 року у Житомирі. Брав участь у миротворчій місії у колишній Республіці Югославія, в Косово. У 2003 році повернувся до Житомира. У 2004 була війна в Іраці. А вже у 2009 році знову виконували миротворчі завдання в Косовому», – розповідає пан Павло.

Сьогодні старшина Павло Хоменко виконує завдання в районі проведення операції Об’єднаних сил, за його плечима три миротворчі місії у «гарячих точках» планети.

Перша місія в Кососво. Міжнародні сили мали демілітаризувати албанську Визвольну армію Косово і, водночас, запобігали вторгненню сербських республіканських та союзних військ.

«Займалися підтримкою стабільності. Стояли між албанцями та сербами. Дивилися за порядком, – пояснює миротворець. – Це був батальйон бельгійсько-румунсько-український. Ми працювали на блок-постах, супроводжували вантажі та здійснювали патрулі. Албанці і серби відкривали вогонь. Ми не стріляли, бо ми – миротворча місія. Це якби у нас би стріляли, то ми вели б вогонь. Але лише, коли це загрожує твоєму життю чи життю військового персоналу».

Набагато «гарячішим» місцем був Ірак. Його пройшли 6100 українців. Вони взяли участь у бойових діях на боці військ коаліції під проводом США.

«Це був 2004 рік. Було об’явлено набір до миротворчої місії, але тільки з дозволу батьків. Я взяв цей дозвіл та поїхав на курси до Болград, що на Одещині, на той час там була перша дивізія ПДВ. Протягом 3-4 місяців під час підготовки вивчали нові тактичні дії, займалися по картах, вже тоді за натовськими стандартами, налагоджували взаємодію – з нами були поляки, французи, литовці. Завершилися курси – нас перевдягнули, завантажили до літаку та ми вилетіли до Іраку, м. Ель – Кут. Там вже стояли БТРи, нам видали зброю, після чого нас посвятив святий отче і мир на БТРах вирушили до Ес – Сувейра (Ес – Сувайра). Саме там колись була база Саддама Хусейна. З позитивного запам’яталось: два рази на рік ростуть фініки, в літку та взимку було однаково жарко – це теж добре. Загалом я займався своєю справою. В нас був об’єкт. Ми патрулювали, супроводжували гелікоптери. Перший раз там побачив «Апачі», це було круто. Було й добре, й сумно, й трішечки страшно. Ось і все», – згадує старшина.

Ірак приніс не лише бойовий досвід, а й біль втрат. Адже це була найбільш масштабна місія за історію України.

«В Іраку у мене загинув командир роти капітан Бражевський. Ще загинула санінструктор Петрик Віра Іванівна та багато хлопців через вибух. Сталося це у січні 2005 року у провінції Васіт під час розмінування боєприпасів. На тій території було дуже багато боєприпасів після іракських військових. Того разу сталася якась проблема, і від цього – вибух», – пригадав Павло трагічні  події 9 січня 2005 року в місті Ес-Сувейра.

З 1992-го року українські миротворці залучались до двадцяти чотирьох місій. До них було залучено сорок чотири тисячі військовослужбовця. П’ятдесят чотири загинуло.

Сергій Молотков

Богдан Кондратов

фото з архіву Павла Хоменка