350 років сімейного педагогічного стажу, або Як це - бути вчителем у династії зі Слов'янська

Як це, бути вчителем у династії викладачів з 350-річним стажем. Журналісти 6262 знайшли у Слов’янську декілька поколінь педагогів і поговорили з викладачкою математики, яка взялася відтворити сімейне дерево.

Вікторія Пилипенко – з відомої слов’янської династії Глушко-Пилипенко-Заблоцькі-Возний, які вчителюють загалом вже 350 років. Сама Вікторія щиросердно закохана у математику. 28 років викладає у школі № 10. 

"Моя місія – давати знання дітям. Приємно працювати з дітьми, навчати їх тому, що знаєш сам. Якщо знаєш більше, донеси це до дітей у позакласній роботі. Гадаю, це в нас закладено і на генетичному рівні, і у процесі виховання", - розповідає Вікторія, показуючи сімейні фотографії. 

Це - її дідусь та бабуся, Анатолій та Ольга Глушко. Саме вони започаткували педагогічну династію. Ольга Глушко вийшла на роботу страшного 1941 року, працювала у школах №6 та 15, а також у школі, де нині інтернат №2. Анатолій Глушко викладав фізику, математику, креслення у школі та залізничному технікумі.

"А це – мої батьки: Людмила і Юрій Пилипенки. Мати була завучем у школі №10, працювала у школі №6. Батько працював майстром виробничого процесу в училищі №15". 

Двоюрідний дядько Вікторії Пилипенко Олександр Возний та його дружина. Живуть в Австралії, він викладає біологію, вона – іноземну мову в Мельбурні.

Тітка Вікторії  - Алла Заблоцька та її чоловік Валентин. Працювали у залізничному технікумі, а після цього – у Донецькому університеті економіки та права.

Брат Вікторії  - Владислав Пилипенко. Теж учитель математики у школі №10. Невістка, Ганна Пилипенко, викладає математику та інформатику.

Племінниця, Поліна Пилипенко, студентка, викладачка англійської мови у Львові. 

Вікторія задоволено посміхається: родинне педагогічне дерево виходить пишне. Її гілка – викладачі точних наук. Жінка згадує, що свою професію обирала добровільно, без жодного впливу з боку родичів. І взагалі не згадає такої ситуації, щоб хтось не хотів бути вчителем у родині, а його змушували.

«У мене був вибір такий: поступати у Донецьк на хімфак, або залишитись тут. Хоча хімія у школі мені давалася легко, я обрала математику. Та й брат мій навіть не замислювався, куди вступати після школи – одразу прямим напрямком пішов до інституту на фізмат»

Рідна альма-матер - Донбаський державний педагогічний університет. Вона сама, брат, невістка, мати, бабуся та дідусь – усі випускники цього вишу. 

Ганна Пилипенко розповіла, що в її родині теж були викладачі та вчителі, зокрема бабуся. Її дочка, Поліна, після закінчення школи вступила до Львівського національного університету ім. І. Франка. Зараз дівчина на третьому курсі, і з другого курсу вона викладає англійську мову у Львівській мовній школі. Ганна зізнається, що дочка спочатку не збиралася ставати вчителем, бо мріяла про професію перекладача. Але сімейне покликання виявилося сильнішим, і зараз дівчина із задоволенням працює вчителем, поєднуючи роботу з навчанням.

Вікторія Пилипенко з невісткою Ганною Пилипенко у школі №10

Вікторія каже, що дуже важливо бачити очі дітей, спілкуватися з ними. Це надає життєвого оптимізму і сил. 

Головну мету своєї династії Вікторія Пилипенко вбачає у тому, щоб передавати дітям життєві цінності і знання, завдяки яким вони зможуть досягти успіху на своєму шляху. 

Вікторія Повержук

Олександра Пилипенко