У дитинстві я, як і багато дітей, трохи побоювалася лікарів та усіх медичних маніпуляцій – щеплень, взяття крові з вени тощо. Але коли все це робили в лабораторії біля санаторію «Ювілейний», страх кудись зникав.
Джерело фото -Славянск исторический
Будівля лабораторії – пам'ятник архітектури. Місцеві жителі кажують, що в кінці 19-го століття тут жив лікар і була поліклініка.
Як пишуть учасники групи «Славянск исторический» у Facebook, зруйнована лабораторія –будинок кінця 19 століття, знаходиться північніше Грессеровского скверу, праворуч від санаторію "Ювілейний". За деякими даними, до революції він належав приходу Воскресенської церкви, і в ньому проживали служителі церкви, після революції в ньому стали жити працівники курорту та його називали «будинок лікарів», потім в ньому була медична лабороторіі курорту.
Джерело фото - Славянск в фотографиях
Уперше я потрапила туди на початку 2000-х, коли тільки переїхала у Слов’янськ. Тоді я часто хворіла на ангіни, а моя родичка працювала у цьому санаторії. Тому там я проходила процедури та обстеження.
Коли уперше побачила будівлю латораторії, вона мені, ще малій дитині, здалася схожою на справжній замок в оточенні дерев та квітів. Всередині – високі стелі, великі вікна, через які в кабінети завжди потрапляє багато сонця та світла. А потім молода медсестричка перед тим, як брати у мене кров з вени, каже: «Сонечко, а подивись, як за вікном красиво листя облітає». І поки я відвертаюся, вона обережно встромлює голку мені у згин ліктя.
Сама будівля у купі з гарним ставленням дарували відчуття спокою, навіть перед фіброгастроскопією, яка сама по собі є не дуже приємною. Саме цей вид обстеження був останнім, який я зробила в лабораторії курорту. То був 2012 рік. Лабораторія, як і курорт в цілому, були символом чогось постійного та стабільного.
Але настала весна 2014 року, яка показала, що життя непередбачуване, і в ньому немає нічого «назавжди». Тоді у будівлю лабораторії потрапив снаряд. Горіло три доби. Це єдина дореволюційна будівля на Словкурорті, яка зберіглася до сьогодення.
На початку 2021 року я уперше за 7 років повернулася до місця яскравих спогадів свого дитинства. Побачила, що від лабораторії залишилася тільки коробка зі стін, а стеля, перекриття та все інше, що було всередині, згоріло. Але навіть у такому стані архітектурна пам’ятка зберігає свою величність та красу.
Іноді я сама себе запитую: «Цікаво, чи побачу я за своє життя відновлення курорту? А кільки потрібно часу, щоб від повністю перетворився у ліс, в якому дерева стирчать з дахів забутих санаторіїв?»
