Металеві надгробки, німецькі могили та стерті написи – що відомо про старе кладовище на Словкурорті

Стаття

Сайт 6262.com.ua продовжує цикл публікацій про історію кладовищ Слов’янська. Цього разу розповімо про цвинтар на Слов’янському курорті.

Читайте: Історія найстарішого кладовища у Слов’янську: від 19 століття до сьогодення

Територія Слов’янського курорту досить велика: паркова зона плавно переходить у ліс, а ліс виходить на дороги, будинки та занедбані дитячі табори. Скільки б ти там не ходив – кожного разу знайдеш щось нове.

Одна з таких місцин на курорті, яку не одразу знайдеш – це місцеве кладовище. Його оточують густі хащі та високі дерева. Натрапити на це кладовище можна, якщо підніматися дорогою повз стару школу №14, а потім повернути ліворуч. Якщо пройтися трохи далі, то можна побачити, як могили «напирають» на дорогу.

Про це кладовище ходять різні легенди та історії. Так, наприклад, дехто з місцевих жителів розповідає, як ще у середній школі гуляв уздовж цвинтаря та побачив, що прямо біля дороги лежать два старих надгробки з написами німецькою мовою.

Старожили кажуть, що на цьому цвинтарі людей ховали ще до початку Першої світової війни.

Сайт 6262.com.ua днями також завітав на кладовище на Словкурорті. Поки гуляли – не зустріли там жодної людини, адже поминальні дні після Великодня вже минули. Зайшли на територію вузькою стежкою, біля якої лежали купи штучних квітів та вінків. А десь ще лежали зовсім свіжі букети.

На цьому кладовищі ми зустріли багато надгробків, які відносяться до початку минулого століття, 17-30-х років. Вони, як правило, металеві у формі обелісків. Звісно, усі вони вкриті іржею, написи на табличках майже стерлися, подекуди вже немає самих табличок та фотографій. На таких похованнях вже виросли високі дерева або кущі бузку. Символічно, як смерть дає нове життя.

Зустрічаються на цвинтарі і більш старі поховання. Уздовж дороги до занедбаного табору "Вишнегорск" одразу за поворотом лежать могильні плити 19 століття родини Гуссаковських. Місцеві кажуть, що плити лежали так тривалий час. На одній з плит вказані роки життя: "Павелъ Сильвестровичъ Гусаковский 1822 - 1888". Напис зроблений у дореволюційній орфографії.

Зараз на цвинтарі продовжують ховатилюлей. Про це свідчить велика кількість нових поховань, які відносяться до періоду з початку 2000-х років аж до 2020. Це, звісно, гранітні або мармурові плити. В очі одразу кидаються ділянки, де поховані поруч цілі сім’ї, сімейні пари або діти.

Що відомо про кладовище на Словкурорті

У відкритих джерелах в інтернеті є інформація, що кладовище знаходиться у південно-східній частині міста. Його площа 25 тис м кв. Загальна кількість поховань – приблизно 10 тис. До кладовища є дві під’їзні дороги. Перші поховання – з 1866 року.

У 2016 році на території парку Слов’янського курорту силами організації «Союз «Народна пам’ять» та місії «Чорний тюльпан» підняли кладовище німецьких солдат 1942 року поховання. Інформація про місця поховання потрапила в руки пошукової групи ще у 2013 році, проте військові дії у 2014 році завадили початку розкопок.

Списки і карти поховань пошуковцям надала німецька сторона, за запитом якої і проводилися роботи. За три тижні активних пошукових робіт на території парку Словкурорт були підняті 76 німецьких солдатів. Вони були одягнені по-зимовому, знайдені шинелі, чоботи, навіть фрагменти погон і петлиць.

Місце поховання в документах німецької сторони значиться як "Алея героїв". За списками в парку поховані 105 німецьких солдатів.

Звідки починається історія кладовища на курорті

Інформацію про історію та походження кладовища нам надав науковий співробітник Слов'янського краєзнавчого музею Віталій Киркач. Відомо про цей цвинтар менше, ніж про Староміський.

У фонді Харківського губернського креслярського Державного Архіву Харківської Області зберігається справа «Про відведення за планом міста Слов'янська двох земельних ділянок для кладовищ», котре було розпочато зі слухання рапорту Слов'янського Приватного Пристава від 25 травня 1851 року. Справа містить два плани нововідведених у вересні 1852 року цвинтарних ділянок.

Один із них має назву «Геометрический Специальный план Харьковской губернии, Изюмского уезда, места отрезанного для кладбища в Заштатном Городе Славянске, по Указу Харьковского уездного правления от 13 июня 1851 года за №13065 Исправляющим должность Сумского Уездного Землемера Котляревским в сентябре месяце 1852 года, в коем по нынешней мере состоит земли две десятины и 1200 квадратных саженей. Место это находится влево от почтовой дороги в Город Изюм». Ця ділянка цвинтаря була частиною нині закритого, зруйнованого і частково забудованого лікарнею та будинками Староміського кладовища по вулиці Шевченка.

Другий план носить назву «Геометрический Специальный план Харьковской губернии, Изюмского уезда, места вновь отрезанного для кладбища в Заштатном Городе Славянске, состоящего влево на проселочной дороге в сельцо Карповку по Указу Харьковского уездного правленияот 13 июня 1851 года за №13065 Исправляющим должность Сумского Уездного Землемера Котляревским в сентябре месяце 1852 года, в коем по нынешней мере состоит две десятины и 930½ квадратных саженей».

Ця ділянка відповідає міському кладовищу, що розташовується на Слов'янському курорті (цвинтар носить наступний статус – для родинних поховань). На плані ділянка являє собою багатокутник неправильної форми, витягнутий уздовж найдовшої осі з півдня на північ. З південно-західного бокуділянка межувала з садом міщанки Зайцевої. З північного заходу кладовище було обмежено безіменним яром, за яким розташовувалась міська випасна земля. Зі сходу кладовище також сусідувало з міським вигоном.

На території Слов’янська до революції 1917 року знаходилося 4 цвинтаря, до нашого часу збереглося всього два. Один цвинтар знаходиться в районі Слов’янського курорту і має поховання німецьких солдат та офіцерів часів Першої світової війни.