Хто організовує заходи в Слов’янську для молоді, та чому це важливо

Ярослав Устіч з Харкова про свої враження від спілкування з «Теплицею»

Читайте: Із Харкова до Слов’янська. Перші два дні - БЛОГ

Приїхавши до Слов’янска, звісно, мені одразу стало цікаво, де ж тут відпочивають люди, що вони роблять у вільний час, та хто взагалі організує всі заходи. Відповідь не змусила себе довго чекати – Платформа Ініціатив «Теплиця».

Про цей проєкт я дізнався в свій перший же день стажування в редакції6262.com.ua. Ми домовились про знайомство та невеличке інтерв’ю з однією з засновниць – Ганною Авдїянс.

Особисто мені було цікаво дізнатися, з чого все починалось, наскільки велика або маленька команда організаторів. Чи є цілі, що є для них успіхом, та що взагалі рухає підтримувати існування проєкту. 

Отже, сама ідея створення «Теплиці» виникла у 2014му році. Свою розповідь Ганна почала з наступного: «Коли в нас забрали свободу та забороняли говорити українською, коли по місту ходили незрозумілі люди, а нас змусили виїхати з міста. Коли нам повернули цю свободу, хотілось її тримати. А якщо ми нічого не будемо робити, то прийдуть знову за нас все зроблять. Активісти з міста об’єднались в команду, і ми створили Платформу Ініціатив «Теплиця» в Слов’янську».  

Перша фінансова підтримка платформі надійшла від Львівської освітньої фундації, з якою працювали ще протягом року. Але на початку були й виклики – для більшості людей з команди, особисто для Ганни, формат діяльності подібного простору був новий. Вони вчилися, як залучати фінансову підтримку та як розвивати культуру благочинності в місті. Звичайно, згодом, команда змінювалась. Хтось вирішував, що це не те, що потрібно для життя, та змінював сферу діяльності, а хтось створював щось своє в подібних напрямках. 

«Теплиця» працює з молоддю та різними верствами населення. Зараз, наприклад, вони реалізують проєкти з розвитку команд молодіжних центрів, які утворилися на Донеччині. Також, розвивають соціальні послуги та волонтерський рух. З моєї точки зору, добре те, що вони також підтримують починання молоді. Наприклад, музиканти. Гурти приходять до платформи, кажуть, що хочуть зробити якийсь захід, і «Теплиця» підтримує їх ініціативи. 

Читайте: Як у Слов’янськ прийшли вуличні вечірки та пляжні тусовки

Загалом, сам простір «Теплиця» існує лише за гроші грантової підтримки. Їх донори – USAID, також був проєкт з UNICEF та NEF.

Наступне, що мене цікавило – чи були якісь цілі у платформи? Чи було бачення, куди вони рухались? На ці питання я почув наступну відповідь – ні. Цьому було пояснення. 2014й рік навчив їх жити одним днем і «взагалі не мріяти». Організаторам «Теплиці» важливо було створити місце, де збиралися б однодумці та творили щось для розвитку громади. «Не було таких цілей, щоб зробити зі Слов’янська Лас-Вегас». Тобто, як я зрозумів, вони самі насолоджуються процесом, і це приносить щастя. 

В основному всі заходи – безкоштовні. Бувають виключення – майстеркласи (плата за матеріал та невеличка частина для розвитку платформи) та музиканти (мінімальна плата за вхід, бо їм хочеться якусь копійку, щоб покрити свої витрати). 

Чи є KPI? Чи є оцінка проєкту? Що є мірилом успіху для «Теплиці»?

Для організаторів вимір успіху – це розвиток людини, її особистості. «Для нас успіх – коли людина іде працевлаштовуватись, молода людина, їй пропонують роботу, і коли вона каже: «я сумніваюсь, що я справлюсь», а їй кажуть: «та ми знаємо, що ти пройшла школу «Теплиці», ти справишся». Ось це є для нас успіх. Коли про нашу молодь дізнаються на всеукраїнському рівні», – розповідає Ганна.

Всі заходи та роботу платформи очолюють 8 людей в команді та волонтери. У кожної людини – свій напрямок, наприклад: розвиток неформальної освіти, розвиток сучасної культури, соціальний напрямок (діти з інвалідністю, діти з сімей із складними життєвими обставинами та під їх опікою є дитячі будинки сімейного типу). Таким чином, вони розвивають волонтерський рух, залучають всіх охочих та студентів. 

На питання «чому саме ви це робите?», Ганна відповіла в жартівливій формі: «тому що я – егоїстка. Я не хочу нікому підпорядковуватись, і я в Теплиці відчуваю себе вільною, даю іншим можливість реалізовувати свої ідеї, проєкти, розвиватись. Не підпорядковуючись комусь зверху».

Після спілкування в голові одна думка: «ви круті». Я розумію, наскільки це справді складно – робити та організовувати такі заходи, підтримувати інших та ще й знаходити фінансування, щоб розвиватись самим та робити безкоштовні заходи. І тому, справді – ви круті!

Цей матеріал підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED