Журналісти 6262 про своїх вчителів та навчання у школі - "За кулісами"

Сьогодні в Україні педагогічні працівники законно веселяться і святкують. Адже у першу неділю жовтня зазвичай відзначають день вчителя.

Саме вони одними з перших формують уявлення дитини про цей світ, навчають мислити, комунікувати з дорослими та іншими дітьми. У когось час школи - найкращий у пам’яті. Для когось - суцільне пекло.

І сьогодні у цьому блозі журналістки сайту 6262.com.ua поділяться своїми спогадами про своїх вчителів.

Олександра Пилипенко

Пам’ятаю свою першу вчительку - сувору і організовану Тетяну Альбертівну. Вона була для мене еталоном елегантності, стриманості і непідступності. Завжди з гарною зачіскою, нафарбованими губами, класичному костюмі зі спідницею. Мене тоді ще школяркою вражало вміння Тетяни Альбертівни красиво писати, вигадувати різні завдання для нас. 

У неї завжди були цікаві і оригінальні методи навчання і заохочення. Запам’яталось, як перед заняттями фізкультурою давала нам невеликі картки з прикладами з таблиці множення. Хто вирішив - першим пішов до спортивної зали. 

Визнаю, що трішки побоювалась свою першу вчительку, вона змогла стати для нас справжнім непохитним авторитетом. З того часу образ вчителя неодмінно асоціюється саме з нею - Тетяною Альбертівною. 

Вікторія Повержук

Перша асоціація зі вчителем -  жіночка, яка має улюблених учнів, “приколупується” до зовнішності дітей, занижує оцінки, кричить та лається, не визнає альтернативних методів розв’язання завдань, навіть якщо вони вірні. Саме на таких класних керівників мені “щастило”. 

Тому в школі я ненавиділа математику і погано в ній орієнтувалася. Вже після випуску виявилося, що в цьому предметі я все ж таки “шарю“.

На противагу їм існували інші вчителі, які вміли цікаво та доступно пояснювати свій предмет, завжди погоджувалися залишитися після уроків, щоб пояснити щось незрозуміле, та оцінювали за знання, а не за зовнішність та розмір гаманця батьків. Саме про них згадую з теплотою, коли випадає нагода.

Але згадувати школу та обговорювати цей період життя все одно не люблю і повернутися у ті роки знову ніколи б не хотіла. 

Лідія Хаустова

Мені пощастило на вчителів. Я вчилася у ЗОШ№15 і багато з них були дійсно крутими. Я із вдячністю згадую уроки англійської мови та світової літератури, а ще українську у 10-11 класі. 

Але сьогодні особливо хочу розказати про свою першу вчительку - Любов Василівну.

Так сталося, що наша перша вчителька стала мені надзвичайно близькою і рідною. Вже у старших класах та і після випуску школи ми приходили до неї, спілкувалися, ділилися, обнімалися.

Любов Василівна забрала нас у шкільне життя ще зовсім маленькими. Я не можу сказати, була вона добра чи зла. Cкоріш за все - справедлива. Могла посварити, якщо хтось балувався чи порушував дисципліну. Але при цьому, завжди захищала і турбувалася, допомагала тим, хто відставав, хвалила, коли старалися. З нею ми їздили різними містами України, влаштовували яскраві свята, росли і розвивалися тими людьми, якими є зараз.

Насправді роль вчителя у житті людини не можна переоцінити. Адже саме вони формують наше майбутнє. 

Вітаємо усіх вчителів з їх святом. Бажаємо вдячних учнів, збільшення заробітної плати, менше перевірок зошитів, але більше творчості у роботі і житті.

Зі святом!