16:15, 26 квітня 2022 р.
Змінила танцювальну залу на волонтерство - Історія Тетяни Хіміон та її допомоги українській армії
З початком війни багато людей були змушені змінити рід своєї діяльності. Ми вже не дивуємося, коли чуємо, що філософи чи співаки пішли захищати країну. Для нас не нове бачити тендітних жінок, які медиками завзято рятують життя захисників. Не менше, ніж захисників в Україні, зараз діє волонтерів. І жарти про те, що волонтери можуть знайти будь що, навіть зброю чи хлопця для твоєї доньки, вже давно не жарти.
Цього разу ми розповімо про історію жінки, яка до війни керувала танцювальним колективом, але зараз для себе обрала шлях допомоги військовим.
***
Тетяна Хіміон - відома у місті танцівниця, викладачка і керівниця танцювального клубу Фо-Степ. При цьому, жінка з перших днів повномасштабної війни в Україні активно допомагає армії.
У те, що розпочнеться повномасштабне вторгнення, Тетяні вірилося мало. Вона розуміла, що росія не відчепиться від України, але сподівалася, що далі Донбасу це не піде, а все вирішуватиметься дипломатичним шляхом.
“Намагаюся не думати про проблеми, допоки проблеми не з’явилися, Я не з тих людей, які будуть гадати. Трапилася біда - тоді будемо вирішувати”.
24 лютого 2022 року Тетяна пережила шок. Вона розуміла, що життя змінюється і більше не буде таким, як раніше. За цих обставин вона не ділить життя на “до” і “після”, як це звикли робити багато інших людей. У цій схемі відсутнє “зараз”, яке є важливим для Тетяни. І якщо зараз вона може допомогти у чомусь, вона цим і займається. Адже саме від дій людей сьогодні залежатиме те, чи буде у них майбутнє, і яким саме воно буде.
***
Волонтерством Тетяна Хіміон займалася ще протягом 2014-2015 років, з тих часів у неї залишилось багато знайомих і однодумців. Саме тому і під час повномасштабного вторгнення не залишилась осторонь. Тетяна розуміла, що включатися треба одразу, адже потім вже може бути пізно. Тим паче, що у танцівниці були знайомі волонтери, які могли включитися в роботу зараз.
Почала вона з Краматорська. На другий день повномасштабної війни Тетяна вирішила переключитися на рідне місто - Слов’янськ.
Волонтерка дізналася, хто чим займається, хто готовий чим допомогти і до якої роботи долучитися. З цього і почалася активна діяльність.
Для себе Тетяна виділила головні зони діяльності і своїх можливостей. Проаналізувала, чим вона може допомагати і кому. Було зрозуміло, що головним її завданням буде допомога військовим, а не цивільним.
“Для мене військові на першому місці, тому що я розумію, якщо вони будуть усім забезпечені, то вони зможуть зробити свій максимум, і тоді не треба буде допомагати усім іншим”.
З самого початку допомагали лише знайомі. З часом коло волонтерів розширювалося. Наразі до допомоги Слов'янську долучилися Німеччина, Чехія, Відень, Польща, Канада і ледь не половина міст самої України.
Вузької направленості Тетяна не обирала. Вона одразу визначилася, що буде допомагати військовим усім, чим зможе, виходячи від їхніх потреб.
“Моє направлення - це військові. І все що їм потрібно, починаючи від шкарпеток, трусів, тапочок, закінчуючи тепловізорами, коптерами і всім, на що у нас є можливості”.
У перші дні мешканці Слов’янська були змотивовані і несли багато всього на потреби захисників, допомагали грошима. Зараз з цим вже важче. Частково речі, яких потребують військові, купують з благодійних внесків українців. Частково закривають ті, хто має таку фінансову або матеріальну можливість.
Волонтерам все ще потрібна фінансова допомога. Адже війна триває, а це означає, що військовим все ще потрібні ресурси. Все ускладнилося тим, що у місті перестала працювати Нова пошта. Будь-яку доставку з інших міст по Україні потрібно оплачувати. Місцеві перевізники допомагають доставляти замовлення з Дніпра до Слов’янська безкоштовно.
Волонтерська картка:
5168 7422 3869 7464
Тетяна Хіміон наразі залишається у місті. Збирається залишатися у Слов’янську до свого максимуму. Але якщо постане питання окупації, то буде змушена виїжджати. Адже всім відомо, як росіяни ставляться до будь-кого, хто допомагає армії.
Щодо евакуації у Тетяни є конкретна позиція з цього приводу. Якщо людина корисна для міста, працює у важливому підприємстві, забезпечує життя міста або волонтерить, їй є сенс залишатися. Якщо ж це жінка з дітьми, літні люди, або людина, яка не допомагає, а навпаки, потребує допомоги, то виїжджати необхідно. Бо ці люди будуть використовувати ресурси і енергію, які волонтери могли б задіяти в інше русло. Заради них і волонтери і військові ризикуватимуть життям у випадку особливої небезпеки. Виїхавши, ці люди трохи спростять роботу багатьом, хто наразі опікується миром у Слов’янську.
Багато людей бояться виїжджати у невідомість, але варто розуміти, що усі страхи у нас в голові. Зараз головне завдання кожного українця - вижити і допомогти вижити якомога більшій кількості людей.
Тетяна ж зараз переключилася з танцювальних конкурсів, яскравих вбрань, музики і творчості на зовсім інше заняття - пошук броніків і обладнання, спілкування з іншими волонтерами, логістичні питання доставки речей.
З колишнім життям Тетяну наразі пов’язують її учні, з якими вона тримає зв’язок. Іноді записує навчальні відео, але чесно зізнається, що на це натхнення зараз не має. До війни вона планувала поїздки по світу, участь у міжнародних танцювальних конкурсах, подорожі. Зараз же усі зусилля зосереджує на тому, щоб наблизити перемогу України. Так, як вона це сама може.
Вам також може бути цікаво:
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Спецтема
Останні новини
16:49
Вчора
14:20
Вчора
10:29
Вчора
16:15
11 жовтня
15:04
11 жовтня
14:13
11 жовтня
Спецтема
Оголошення
09:48, 29 вересня
00:00, 12 січня 2016 р.
09:48, 29 вересня
09:48, 29 вересня
09:48, 29 вересня
live comments feed...
Коментарі