"Наша місія - допомогти їм дістатися дому. На жаль, загиблими" - Як Чорний Тюльпан розшукує тіла військових

Війна - це не лише стрілянина, вибухи, страх та жахи. Водночас це тисячі… десятки тисяч загиблих. І не завжди вдається забрати тіла полеглих із поля бою. Часто цим доводиться займатися спеціальній організації - "Чорний Тюльпан".

З 2014 року в Україні всі знають про діяльність Чорного Тюльпану. Тоді, з початком війни на Донбасі, їхня діяльність була як ніколи актуальною. Для України, яка тривалий час вела мирне життя, реалії війни стали страшними. Загиблих треба було забирати з поля бою.

Спочатку цією роботою займалися представники не менш відомої української організації пошукових систем “Плацдарм”. Керівником її у Слов'янську, що на Донеччині, став Олексій Юков.

Читайте також: "Наш Славянск – это практически сплошное кладбище" - руководитель поисковой организации "Плацдарм"

Історично-пошукова організація “Плацдарм” займалася пошуком та ексгумацією загиблих за часів Першої-Другої світових воєн. Життя внесло свої корективи. У 2014 році пошуковцям довелося шукати не лише воїнів Другої світової, а й загиблих під час окупації та боїв за Донбас. На той момент у Донецькій області не було спеціалістів, які б зналися на специфіці цієї роботи. І знайти їх – дуже не просто.

“Особливо, коли тіла розірвані чи розтягнуті дикими тваринами. Це дуже складно, тому що знайти потрібно якнайбільше. Іноді доводилося і в нори лисячі за тілами лізти, і за посадками збирати фрагменти тіл. Для нас Плацдарм автоматично перейшов у Чорний Тюльпан", - пояснює пошуковик.

Звісно, ​​робота відрізнялася. Якщо пошуки солдатів Другої світової – це за фактом пошук кісток, то 2014 року Олексій зі своєю командою зіштовхнулися зі свіжими тілами. Це інакше, адже перед тобою виявляються не просто кістки, імена яких ти розкопуєш через історію, перед тобою конкретна людина. Ти бачиш його обличчя, тіло, речі. Ти усвідомлюєш, що те, що ти забираєш, зовсім нещодавно було живою людиною зі своєю історією, сім'єю, планами та мріями.

“Це небезпечна робота. Тіла ще із плоттю, є цей специфічний запах. І вибухонебезпечні предмети біля тіл, а іноді і самі загиблі заміновані ворогом. А так – це те саме, що ми й робили, тільки знаходимо ми людей, а не просто кістки”, - каже Олексій.

Під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну робота “Чорного Тюльпана” – одна з найважливіших. Вони забирають тіла загиблих і доставляють їх рідним, щоб ті, у свою чергу, могли гідно поховати своїх близьких.

Війна 2022 року відрізняється від тієї, яка була у 2014. Не лише запеклістю та кількістю зброї, а й кількістю загиблих. У "Чорному Тюльпані" говорять про те, що втрат набагато більше з обох боків. Зокрема через те, що зараз використовують більшою мірою артилерію та авіацію, що призводить до масштабних втрат.

Найбільша різниця, окрім масштабу, у тому, що у 2014 році гуманітарна місія мала контакти та могла домовитися з іншою стороною про те, щоб забрати тіла загиблих. Незважаючи, що під час війни на Донбасі хлопці-пошуковики потрапляли в полон до проросійських бойовиків, їх катували, залякували та погрожували, але все ж таки, у більшості випадків “Чорний Тюльпан” міг потрапити на територію, щоб забрати тіла загиблих. Нині такої можливості немає.

В одну з поїздок, коли члени місії не знали про те, що територію, куди вони виїхали, вже окуповано, росіяни обстріляли їхню машину. Обстріляли гранатометами незважаючи на те, що автомобіль має всі необхідні позначки "Вантаж 200". Тоді пошуковці змогли забрати шість тіл загиблих військовослужбовців України.

Як відбувається виїзд та робота

Фактично телефон Олексія є гарячою лінією слов'янського “Чорного Тюльпана”. Йому час від часу дзвонять знайомі чи близькі загиблих. Цю інформацію збирають та передають до головного офісу гуманітарної місії. Вже там обробляють запити, створюють таблиці за населеними пунктами та областями. Туди вносять інформацію про кількість загиблих, яких слід забрати.

Слов'янський Чорний Тюльпан завжди на зв'язку з головним Київським офісом. Вони мають інформацію про всі території, на яких велися бої і де потрібна участь гуманітарної місії. Але найчастіше пошукова група і так знають, куди їхати. Вони працюють територіями Донецької, Луганської та Харківської областей. Виїжджають на місце боїв разом із фахівцями державної служби надзвичайних ситуацій, співпрацюють із поліцією та військовими.

Зазвичай вони виїжджають на місце, спілкуються із військовими чи місцевими жителями на місці пошуку. ДСНС обстежує територію на наявність вибухонебезпечних предметів. "Чорний тюльпан" проводить пошуки та фіксацію, забирають тіло. Зазвичай супроводжують мертвого до моргу або до місця похорону.

Гуманітарна місія працює не лише з українськими військовими, вони також забирають тіла росіян для обміну. Займаються і цивільними. Хто ці мертві люди – не має значення. Якщо це українці, завдання гуманітарної місії - допомогти доставити загиблих їхнім сім'ям та поховати. Якщо це росіяни – надати тіло для обміну на наших загиблих військових, які опинилися на ворожих чи окупованих територіях.

Найскладніше зараз - відсутність комунікації з другою стороною. Те, що у цій війні гине величезна кількість людей – це факт. На жаль, є українські військові, котрі загинули на тимчасово окупованих територіях. Таких загиблих дуже багато. Забрати їх без домовленостей - неможливо або максимально ризиковано. Часто тіла наших загиблих вороги мінують. До деяких із них неможливо дотягнутися. До деяких потрібно повзти замінованими полями.

“Ми намагаємося якнайшвидше забрати тіла. Ви ж розумієте, що дикі тварини та погодні умови роблять свою справу. Іноді, коли ми не можемо дістатися до необхідного місця, ми змушені просто спостерігати, як природа поглинає тіла наших військових”, - пояснює Олексій.

Особливості роботи

Одна з морально важких сторін роботи – повідомити близьких про те, що їхній родич загинув. Усі члени Чорного Тюльпана пройшли психологічні курси Міжнародного Червоного Хреста, в яких навчалися, як спілкуватися з родичами загиблих, як їх підтримувати, як повідомляти новину, як поводитися.

Поки військові вважаються зниклими безвісти, у їх близьких теплиться надія на краще. Коли повідомляють про смерть – та тонка лінія надії рветься, тож дуже важливо правильно повідомляти ці трагічні новини.

Олексій розповідав, що часом залишається на телефоні із родичами загиблих від самого початку, коли знаходять тіло, до моментів прохання на цвинтарі, а то й довше. Часто із рідними загиблих військових він спілкується і після похорону.

“Саме тоді, коли вони дзвонять, і у рідних немає можливості забрати тіло, ці люди знаходяться тет-а-тет зі своєю бідою, зі своїм горем. Тут людей треба підтримати. Ми розмовляємо з ними цілими днями. Майже з усіма, хто подав заявки, ми спілкуємося щодня. Це по 100-200 дзвінків щодня. У людей стрес і вони не знають, як із цим боротися. Ми допомагаємо їм боротися”, – розповідає Олексій Юков.

Через те, що хлопці бувають у небезпечних районах Донбасу, Олексій із командою вже неодноразово возили до населених пунктів, де ведуть активні бойові дії, гуманітарну допомогу у вигляді їжі та медикаментів.

“Чорний Тюльпан” тісно співпрацює з усіма офіційними структурами, які шукають загиблих. Це і гуманітарна програма ЗСУ “Вантаж 200”, і Національна Гвардія, Поліція, ДСНС, місцева влада, люди на місцях. При цьому фінансування роботи немає. Ця гуманітарна місія здійснюється на волонтерських засадах. Є й звичайні люди, котрі готові допомогти. Часто військові допомагають із паливом. Кілька разів через соціальні мережі вдавалося зібрати потрібну суму на ремонт машини. Вона вже кілька разів ламалася, але все ще правильно виконує свій обов'язок. Через специфіку її роботи, автомобіль назвали “Валькірія”.

Через постійні роз’їзди і роботу автівка часто потребує ремонту. Фінансування від держави чи організацій "Чорний Тюльпан" не отримує, тому у ремонті часто допомагають волонтери.

Допомогти з пальним для авто можна по номеру картки:

5168755466425358

(Юков О.О.)

Команда та мотивація

У команді Олексія працюють троє людей – молоді хлопці, місцеві, вихідці бійцівського клубу, пошуковці Плацдарму. У кожного з команди своя особлива специфіка роботи. Один із хлопців володіє англійською мовою. Саме на нього покладено роботу з іноземними фондами та журналістами.

Для кожного з них ця робота стала своєрідним боргом. Це обов'язок перед тими, хто цінує своє життя, захищає нашу країну від ворогів.

“Це обов'язок перед тими, хто віддав своє життя за нас. Вони виконали свою місію. Як могли, боронили, але, на жаль, загинули. Тепер наша місія – допомогти їм дістатися додому. На жаль, загиблими, але вони мають повернутись додому”, - додав Олексій.

Поки не буде поховано останнього військового, війна не закінчиться. Саме тому “Чорний Тюльпан” працюватиме не лише до закінчення бойових дій, а й, як показала практика, ще довгі роки.

Якщо у вас є інформація про загиблих або зниклих безвісти, звертайтесь за телефонами: +380986755016, +30951017739 вайбер

Усі фото, використані в матеріалі, були взяті з особистої сторінки у facebook Олексія Юкова.

Вам також може бути цікаво:

• Интервью с Алексеем Юковым о Второй мировой, о цене победы и бойцах, которые все еще лежат в земле
• "Це мій спосіб пережити війну", - як киянка допомагає ЗСУ автівками, а дружинам військових - підтримкою
• "Люди під снарядами вивозили тварин", - як екопарк Фельдмана зустрів війну у Харкові