Від Донеччини до Трускавця: історія переселенця, який не зупинився і будує нові можливостім (ВІДЕО)

СТАТТЯ

Фон: yoursukrainian. Дизайн: 6262 і "Теплиця"

Історія Дениса Шиленка — це шлях довжиною у понад десять років: від вимушеного переїзду з Донецька у 2014-му до нового життя на заході України після повномасштабного вторгнення. Це розповідь не лише про втрати і адаптацію, а й про дію, відповідальність і постійний пошук можливостей.

Разом із сім’єю він не зупинився перед викликами, а продовжив розвивати громади, підтримувати інших переселенців, допомагати рятувальникам і створювати освітні ініціативи для дітей та ветеранів. Сьогодні його досвід — це приклад того, як навіть у найскладніші часи можна не лише втриматися, а й будувати нове середовище навколо себе.

Денис Шиленко родом із Донецька, у 2014 році він переїхав у Покровськ, де жив із сім’єю до повномасштабного вторгнення. Займався підприємницькою діяльністю — розробкою графічного дизайну та створенням сайтів. До цього Денис працював радником міського голови Покровська і був залучений до розвитку міста.

“Громадська діяльність почалася після вимушеного переїзду з Донецька. Тоді ми працювали у штабі підтримки переселенців, а у 2016 році разом із дружиною та іншими переселенцями створили громадську організацію — ініціативний центр “Толока”. Цього року організації виповнюється 10 років”, - розповідає Денис Шиленко

У ніч на 23 лютого Денис не міг заснути і зрозумів, що потрібно зібрати речі, запакувати машину, щоб у разі небезпеки можна було одразу виїхати.

Рано-вранці, коли над Покровськом пролітали перші ракети, вони з родиною швидко зібралися і вирушили на захід України. У селі Жденієво Закарпатської області вони прожили пів року. Там з дружиною активно займалися громадською діяльністю.

“Саме тоді ми започаткували ініціативу підтримки Головного управління ДСНС у Донецькій області. Навесні 2022 року перевезли перші бронежилети — близько 60 одиниць, а згодом допомагали ще. Це стало можливим за підтримки Львівського оборонного кластеру. Також ми долучалися до збору коштів на автомобілі для піротехніків Донецького ДСНС”, - каже чоловік.

Попри це, зазначає, було відчуття замкненості — ніби між гір, де не вистачає простору. Тому родина почала шукати нове місце для життя. Спочатку розглядали Львівську область, зокрема Львів. Але випадково побачили рекламу квартири у Трускавці. Приїхали подивитися — і зрозуміли, що це їхнє місце.

Читайте також: “З однією валізою і двома дітьми за руку”: історія Мар’яни з Добропілля, яка почала життя з нуля у Дрогобичі (ВІДЕО)

З вересня 2022 року Денис із сім'єю живе в Трускавці.

“Адаптація тут стала важливим етапом, особливо для дітей — хотілося дати їм більше можливостей для розвитку. Нам із дружиною також хотілося розкритися і бути корисними. І саме в Трускавці це вдалося. Я познайомився з директором третьої школи і одразу запитав: чим можу бути корисним, враховуючи мій досвід у грантових проєктах і роботі в місцевому самоврядуванні”, - пригадує співрозмовник.

У той же день Денис Шиленко побачив оголошення про запуск проєкту “Толокар”. Подав заявку для того, щоб “Толокар” відвідав Трускавець, зазначивши, що це ідеальне поєднання — Трускавець і “Толокар” і “Толока”.

Команда “Толокару” приїхала до міста, спільно почали проводити воркшопи для дітей, ветеранів та військових, які проходили реабілітацію в Трускавці. Згодом їм запропонували створити власну майстерню у школі.

У межах проєктів діти працювали з ігровими рішеннями — Minecraft та Roblox. Через ці платформи вони навчалися впливати на простір громади: бачили проблемні місця, наприклад пустирі, і пропонували, як їх можна змінити. Ідея полягала у тому, щоб переносити ці напрацювання з віртуального світу в реальність. Ця майстерня стала поштовхом до досліджень того, як можна покращити шкільну освіту та розвивати STEM-компонент. Але головна її цінність — у створенні спільноти. Діти будували нові зв’язки, вчилися комунікувати і долати бар’єри.

Якщо говорити про адаптацію, то, каже Денис, йому допомогла внутрішня невгамовність — бажання шукати рішення і робити найкраще з того, що може. Саме це привело його до нової ролі.

На початку грудня 2023 року переселенець випадково побачив публікацію проректорки Донецького національного технічного університету про стратегічну сесію розвитку. Він знав, що університет релокувався до Луцька, і водночас досліджував потенціал Дрогобича, Трускавця та Борислава як єдиної агломерації. Чоловіку здалося, що це ідеальне місце для розвитку університету. Його ідею підтримали. 28 серпня університет отримав наказ міністра освіти Оксена Лісового про переміщення з Луцька до Дрогобича. Наприкінці жовтня Денис Шиленко отримав пропозицію очолити університет як виконувач обов’язків ректора.

“Сьогодні університет вперше з початку повномасштабної війни працює офлайн. Тут є сучасне обладнання: кластер високопродуктивних обчислень, лабораторії мехатроніки, автоматизації та хімії”, - зазначає співрозмовник.

Денис вважає, що його досвід і досвід його сім’ї — це приклад успішного переміщення. Це історія про відкритість до нових ідей і готовність шукати можливості.

Чоловік каже, що і в Дрогобичі, і в Трускавці вони відчули сильну підтримку місцевих людей. Для нього це важливо, адже часто існують стереотипи про різницю між сходом і заходом України, але насправді, коли живеш тут, розумієш, що спільного набагато більше.