Від «Хімдиму» до фахового коледжу — понад століття історії Слов’янська (ФОТО)

Історія міста - це не лише вулиці, будівлі, підприємства та визначні події. Передусім це історія людей, які навчалися, працювали, створювали й передавали свої знання наступним поколінням. Особливе місце в освітній та промисловій історії Слов’янська посідає Слов’янський хіміко-механічний технікум, відомий багатьом містянам під народною назвою «Хімдим».

Про це йдеться у повідомленні Слов'янського краєзнавчого музею. 

Понад століття цей навчальний заклад був осередком технічної освіти, професійного становлення, наукової думки та культурного життя. Його історія нерозривно пов’язана з розвитком промисловості Слов’янська, суспільними перетвореннями, війнами та долями тисяч людей.

28 червня 1909 року розпорядженням Міністерства народної освіти Російської імперії у Слов’янську, який на той час входив до складу Харківської губернії, було засновано гірничозаводське училище.

Поява навчального закладу стала закономірним наслідком промислового розвитку регіону. На початку XX століття Слов’янськ уже був відомим центром солевидобування, керамічного виробництва та інших галузей промисловості. Підприємства потребували кваліфікованих фахівців, здатних працювати з обладнанням, удосконалювати технологічні процеси та забезпечувати розвиток виробництва.

Одночасно при училищі відкрили ремісничу школу з двома напрямами підготовки - слюсарно-механічним і керамічним. Обидва були безпосередньо пов’язані з економічними потребами міста.
Спочатку навчання тривало три роки.
У 1911 році завершилося будівництво навчального корпусу, майстерень і житлового приміщення для адміністрації та викладачів. Так формувався освітній комплекс, якому судилося стати важливою частиною міського середовища.

Перші десятиліття існування закладу припали на період масштабних політичних і суспільних потрясінь.
У 1917 році училище реорганізували в середнє спеціальне технічне училище металургійного спрямування. Термін навчання збільшився до чотирьох років. За тогочасними умовами випускники після трирічної практичної роботи за спеціальністю могли отримати звання інженера-металурга.

У жовтні 1920 року навчальний заклад перетворили на технікум металургійного профілю.

Уже в 1921 році його випуск становив 90 осіб. Це були фахівці, підготовлені для роботи на промислових підприємствах у складний період післявоєнної відбудови.

У листопаді того ж року відбулася чергова реорганізація - заклад став політехнічним училищем, у якому відкрили також будівельний напрям.
Змінювалися назви, освітні програми та структура, однак незмінним залишалося головне завдання - підготовка технічних кадрів для промисловості.

Маловідомою, але надзвичайно важливою сторінкою історії технікуму є його участь у культурно-просвітницькому житті Слов’янська.

У 1918 році у старому корпусі навчального закладу діяла «Просвіта» - організація, діяльність якої була спрямована на розвиток української мови, освіти та культури.

Тут проводили курси української мови, організовували просвітницькі заходи, друкували україномовні книжки та газети.

До цієї роботи долучалися викладачі й студенти технікуму, а також науковці Харківського університету.

Ця сторінка історії особливо цінна для розуміння культурного середовища Слов’янська першої половини XX століття.
Адже технічний навчальний заклад був не лише місцем підготовки спеціалістів для промисловості. Він ставав простором поширення знань, українського слова та формування культурної свідомості.
Історія «Просвіти» в стінах технікуму є важливим свідченням того, що українське культурне життя на Донеччині мало власні осередки, традиції та активних учасників.

У 1936 році заклад діяв як індустріально-хімічний технікум.
Цей етап був пов’язаний із розвитком хімічної промисловості, керамічного виробництва та машинобудівного напряму.

Особливу роль у підготовці фахівців відігравали навчально-виробничі майстерні.
Вони мали ливарний, механічний, модельний та інші виробничі підрозділи. Працювали ковальське і зварювальне відділення, а також станції випробування насосів.

За історичними відомостями, чисельність працівників майстерень сягала приблизно 400 осіб, а виробничі процеси здійснювалися у три зміни. Це дозволяє говорити про технікум не лише як про освітній заклад, а й як про потужний навчально-виробничий осередок, тісно пов’язаний з економічним життям міста.

Тут студенти здобували не тільки теоретичні знання, а й практичні навички, необхідні для роботи на підприємствах.
Друга світова війна: навчання і виробництво в умовах воєнного часу. Друга світова війна стала одним із найважчих випробувань в історії закладу.

У липні 1941 року навчально-виробничі майстерні перейшли на виготовлення продукції військового призначення. Працівники виконували оборонні замовлення у три зміни. Виробничі потужності технікуму були залучені до потреб воєнного часу.

Після завершення нацистської окупації Слов’янська розпочалося відновлення навчального процесу та матеріально-технічної бази.
У 1944 році заклад отримав назву Слов’янський хіміко-механічний технікум. Саме під цією назвою він увійшов у пам’ять кількох поколінь слов’янців.
У повоєнні десятиліття технікум продовжив готувати спеціалістів для хімічної, машинобудівної, керамічної та інших галузей промисловості.

Для багатьох мешканців Слов’янська технікум назавжди залишився «Хімдимом». Ця неофіційна назва стала частиною міської пам’яті. За нею - студентські роки, перші професійні досягнення, викладачі, які впливали на долі своїх вихованців, дружба, що тривала десятиліттями, та родинні історії.

Нерідко в одному навчальному закладі здобували освіту представники кількох поколінь однієї родини.
Технікум формував не лише професійні навички. Він виховував відповідальність, дисципліну, повагу до праці та розуміння цінності знань.

11 жовтня 2019 року навчальний заклад урочисто відзначив 110-річчя від дня заснування. На святкування зібралися викладачі, студенти, випускники, ветерани педагогічної праці та гості.

За роки діяльності заклад підготував понад 24 тисячі фахівців.
Але за цією цифрою стоять не просто дипломи й професії. Це тисячі людських історій, пов’язаних зі Слов’янськом, його підприємствами та розвитком промисловості далеко за межами міста.

Війна XXI століття: вимушене переміщення та збереження освітніх традицій

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року стало новим випробуванням для навчального закладу. Через небезпеку бойових дій технікум був змушений залишити Слов’янськ і перемістити освітню діяльність до Дніпра, на базу Українського державного хіміко-технологічного університету.

26 серпня 2022 року один із корпусів навчального закладу зазнав руйнувань унаслідок російського обстрілу.

Війна вкотре змінила звичне життя викладачів і студентів, позбавила їх можливості навчатися та працювати у рідних стінах. Проте освітній процес не припинився. Заклад продовжив свою діяльність, зберігаючи професійні традиції та зв’язок із власною історією.

Новим етапом його розвитку стала діяльність під назвою Слов’янський фаховий коледж індустрії та фармації.
Змінилася назва, місце навчання та умови роботи, але збереглася спадкоємність поколінь і головна місія - передавати знання та готувати фахівців.

Історія Слов’янського хіміко-механічного технікуму - це значно більше, ніж хронологія перейменувань, реорганізацій і розвитку навчальних програм. Це частина історії самого Слов’янська.

Від гірничозаводського училища початку XX століття до сучасного фахового коледжу - заклад пройшов складний шлях, пережив революції, війни, економічні перетворення та вимушене переміщення. Його навчальні корпуси, майстерні, аудиторії та лабораторії були свідками становлення багатьох поколінь.

Сьогодні, коли війна руйнує історичні будівлі та змушує людей залишати рідні міста, особливо гостро постає питання збереження пам’яті.
Адже культурна спадщина - це не лише пам’ятки архітектури чи музейні предмети. Це також історія освітніх закладів, професійних спільнот, трудових колективів і людей, які формували обличчя міста.

Можна зруйнувати будівлю, змінити адресу навчального закладу, але неможливо знищити його історію, доки вона живе в пам’яті людей.
Слов’янський хіміко- механічний технікум залишив глибокий слід в історії нашого міста.

Слов’янський краєзнавчий музей запрошує випускників, викладачів та всіх, хто пов’язаний із технікумом, поділитися своїми спогадами, світлинами, документами й особистими історіями. Адже саме з таких свідчень складається жива історія Слов’янська - історія, яку ми маємо зберегти для наступних поколінь.

Читайте також: Від 700 курсантів у наметах до власного аеродрому: історія авіаучилища Слов’янська (ФОТО/ВІДЕО)

Facebook, Instagram, Telegram, Viber - це ваші швидкі доступи до найважливіших новин