Справа за грошима: що заважає школам Слов’янська готувати смачні страви

Школа – це міні-всесвіт, у якому діти до 11 класу проводять більшу частину часу. У перервах між «поїданням граніту науки» треба їсти щось інше для відновлення енергії.

Багато хто з учнів та батьків вважає, що було б ідеально, якби їдальні у школах не просто існували, а щоб їжа там була смачною та мала привабливий вигляд. Місто поступово підійшло до того, що разом із реформою шкільної освіти треба реформувати шкільне харчування. Ну або хоча б з чогось почати зміни.

Ми разом із колегами зі Львова і проєктом "Реформи без ілюзій" вирішили більш докладно дізнатися про те, як зараз у Слов’янську із шкільним харчуванням, чим годують, коли слід чекати оновлене меню і скільки має коштувати повноцінна порція. Для цього ми поспілкувалися із начальником міського відділу освіти, відвідали одну зі шкіл та спитали думку школярів.

Є кабміновські норми та порції за 10 грн.

Усі школи під час складання меню спираються на Норми харчування у загальноосвітніх навчальних закладах від 2004 року, котрі додаються до постанови Кабінету Міністрів та є у відкритому доступі.

Зараз порція у слов’янських школах коштує 10 грн. За рахунок міського бюджету оплачують харчування початкових класів (1-4 клас) та дітей соціально незахищених категорій.

Перед початком навчального року 2019/2020 у п'яти чи шести школах міста збиралися впровадити харчування за рецептурним збірником кулінара і автора проєкту "Нове шкільне харчування" Євгена Клопотенка. Проєкт складається зі 110 страв. Однак, поки що експеримент не розпочався. Про це повідомлялося у жовтні 2019 року.

Перша проблема була у тому, що набору продуктів, які традиційно купляють для шкіл до кінця року, для нового меню не вистачить. Але традиційний набір продуктів вже закупили заздалегідь. Також необхідно додаткове кухонне обладнання, яке частково є тільки у школі №13. 

Третій момент на шляху реформи харчування – це вартість порції. Якісні страви неможливі без підвищення цін. Для цього потрібно провести збори із батьками, щоб вони погодились чи відмовились доплачувати харчування.

У 2020 році нічого не змінилося

Начальник відділу освіти Ігор Рубльовський каже, що від планів впровадити у шкільне харчування меню Клопотенка ніхто не відмовляється. Хоча поки що експеримент із новими стравами не розпочався. 

Порція все ще коштує 10 грн. Але, якщо діяти повністю за нормами Кабміну, то вартість порції має бути від 17 грн. Зараз готується проєкт рішення про підвищення вартості харчування до 15 грн. Планується, що після цього їжі у тарілці буде більше – перелік продуктів має розширитися.

Ігор Рубльовський у якості прикладу навів Миколаївку, де вартість харчування підвищили до 15 грн. та почали брати якісь елементи з меню Клопотенка.

У той же час не можна порівнювати із сусіднім Краматорськом. Там харчування коштує 30 грн. У Слов’янську їжу готують шкільні кухари. Слов’янський відділ совіти сам закуповує усі продукти, і в 10 грн. входить тільки вартість продуктів. У Краматорську ж цим займається Комбінат дитячого харчування. Він виграє тендер, залучає своїх кухарів, використовує власне обладнання, закуповує продукти.

До кінця навчального року продуктами усі міські школи забезпечені – їх закупили у січні. Тепер, якщо будуть експериментувати із новими стравами з меню Клопотенка, то вже з нового навчального року, коли будуть закуповувати нові продукти.

Що думають батьки та діти

Ігор Рубльовський розповідає, що серед батьків проводили опитування щодо того, чи готові вони до підвищення цін. Було три позиції: залишити ціну без змін, підняти на 50%, підняти на 100%. Серед батьків 80% проголосувати за те, щоб підняти на 50%, не більше.

Редакція, у свою чергу, спитала думку учнів з приводу харчування в їдальні. От що вони кажуть.

Юля, 16 років: «В моїй школі немає столової, немає навіть буфету. Ми або приносимо їжу із собою, або не їмо. Але приносимо дуже рідко, бо це якось стрьомно – раптом вона розільється. Поруч є магазини, тому ми туди бігаємо. На тиждень батьки мені дають приблизно 250 грн. з урахуванням проїзду кожен день. В іншій школі я кожен день ходила у їдальню, більш за все там подобалися булочки з маком, бо це, насправді, був мак з булочкою».

Соня, 11 років: «Не ходжу в їдальню – там не дуже смачно годують. З їжі мені нічого не подобається. Але мене це не дуже цікавить, бо я ношу обід із собою. Я ходила туди до четвертого класу, тоді нас змушували їсти. Вчитель казав, що поки ми усе не з’їмо, з-за столу не встанемо. Коли починався урок, і хтось ще не доїв, з ним залишався вчитель і чекав. Коротше, залякували. У нас була каша, кабачкова ікра та котлета або риба».

Олександра, 13 років: «У школі, у порівнянні з тим, що вдома, не смачно. У початкових класах ми ходили у їдальню, але мені там не подобалося. Булочки я там теж не купляю. Іноді я беру їжу із собою, але взагалі мені достатньо сніданку вранці. Було б зручно, якби у їдальні можна було купити просто пляшку води. Це іноді краще, ніж чай за 50 копійок».

Приклад однієї з місцевих шкіл 

Для того, щоб подивитися, як у місцевих навчальних закладах із харчуванням, ми завітали до школи №12. Проблема у тому, що на момент написання матеріалу усі діти пішли на карантин. Тому вдалося тільки побачити їдальню та меню на кожен день. Отже, меню на два дні.

День перший, сніданок: свіжі або консервовані овочі, сир російський, смажена риба, пюре картопляне, сік, булка, хліб пшеничний. 

Обід: бурякова ікра, щі зелені, печінка по-строгановськи, макарони, кисіль, хліб житній та пшеничний.

День другий, сніданок: ікра з моркви, варене яйце, котлета, картопля тушкована, компот із сухофруктів, булка, хліб пшеничний.

Обід: суп із картоплею та рисом, сардельки, вівсяна каша, бурякова ікра, чай, хліб.

На третій день на сніданок подають ліниві вареники із сметаною.

Директорка школи Лариса Жидкова розповіла, що перед початком цього навчального року у їдальні зробили ремонт. У минулому році для школи купили нову сковороду та морозильну камеру, три роки тому – новий холодильник. За її словами, школа вивчила альтернативне шкільне харчування, кухарі до змін готові. Після опитування серед учнів у меню з’явилися овочеві салати, спробували готувати вівсяну кашу.

У будь-якому випадку, і школи, і діти, і відділ освіти розуміють необхідність змінювати принцип харчування у їдальнях – щоб не тільки вгамувати голод, а ще й отримати задоволення від страв. Справа залишається за грошима на нові продукти, нове обладнання.

Проект "Реформи без ілюзій" реалізується за підтримки проекту USAID «Медійна програма в Україні», яка виконується міжнародною організацією Internews.