Вчора школярі склали перше ЗНО. Це була хімія. Я зовсім їм не заздрю, бо пам’ятаю власний стан перед ЗНО. Це було роздратування, дикий страх і хвилювання за своє майбутнє.
Давайте порахуємо, підніміть руку, кому казали, що якщо він завалить іспити, то піде працювати прибиральницею (*підіймає руку і дивиться навкруги)...?
У школі я не була відмінницею, але намагалася. До чого це призвело? Я не пам’ятаю половини програми, з якої колись складала контрольні чи іспити. Я просто зубрила то все напам’ять заради оцінки і взагалі не розгрібала, про що говорю. Я тупо не розумію, чому нам не пояснювали, як правильно вчитись. Чому ніхто не розповів, що нікому нафіг не треба мій напам’ять завчений параграф з книжки по географії? Чому не казали, що важливіше розібратися?
Будемо чесними, класний викладач - це круто. Ось реально. У мене було таких декілька. І я пам’ятаю, про що вони мені розповідали. Наприклад, моєї шкільної англійської вистачило на два курси універу. Я не займалася додатково в школі ВЗАГАЛІ.
І все, що я можу сказати учням зараз:
Будь ласка, не сприймайте все дуже близько до серця. Ви не можете бути ідеальними у всьому! Ніхто не може. Оберіть те, до чого ваша душа і мозок тягнуться найбільше, і йдіть у тому напрямку. Вчіться розуміти, а не завчати напам’ять. Знання важливі. Але декілька середніх оцінок не стануть кінцем світу. Ви обов’язково будете успішними. Варто лише захотіти і йти до своєї мети.
При тому, що я зараз кажу про недоліки навчання, я все ж впевнена, що навчання у школі нам потрібне. Це все ж своєрідна школа життя. А якщо вам пощастить, то ви ще й зможете дізнатися від вчителів щось нове. А якщо не пощастить - доведеться вчити самому вдома. І скажіть мені, що ви не вчитесь вдома, ага.
Ну подумайте, саме у школі ви починаєте розуміти, як світ ділиться на групи. Група модних і ділових, група ботанів, група відбитих...Так-так-так, ми толерантні, кожна людина унікальна і блааа-блааа-блааа. Але школа - це таке місце, де тобі доводиться знаходити спільну мову з оточуючими не тільки однолітками, але й старшими, де ти вчишся домовлятися (ну Валентина Петрівна, я завтра вам вірш вивчу), де ти вчишся боротися, в решті решт, ви бачили, які на перервах черги у столову зазвичай?
І підсумком усього цього навчання стає ЗНО. Страх усіх страхів.
Я дуже рада тому, що бачу навколо зараз. Школярі концентруються на тому, що їм дійсно потрібно і не намагаються знати ідеально все. Це правда кайфово. Люди, які розуміють, чого вони хочуть і як того досягти - вони круті.
Тому, шановні випускники, вивчіть свій предмет, а потім, замість того, щоб сидіти всю ніч перед книгами, виспіться і гарненько відпочиньте. Все пройде так, як потрібно.
Шановні батьки, навіть завалене ЗНО - це не кінець світу. Так, корочка вищої освіти сьогодні важлива. Але погодьтесь, краще, якщо ваші діти отримають її за власним бажанням, без нервово сіпання ока, без зривів і кардинальних вибриків. Правда?
А ось, що мені дійсно цікаво: як проходило ваше ЗНО? Як готувалися і готуєтесь? Що вам дали ті бали? Пишіть в коментарях, подискутуємо.
