Спогади очевидців, хронологія та головні події. 12 квітня 2014 року у Слов’янську - ВІДЕО

12 квітня 2014 року Слов’янськ окупували проросійські прибічники. Вже з часом навіть звичайним пересічним цивільним мешканцям стало зрозуміло, що за цим всім стоїть росія.

Протягом цих 9 років ми постійно створювали матеріали, збирали спогади про цю подію. Нам було важливо зрозуміти усю хронологію подій.

Читайте: 

• Захоплення Слов’янська. Хронологія квітня 2014 року (відео)
• Год спустя. Точка невозврата - 12 апреля 2014. ФОТО + ВИДЕО

Три роки потому ми поспілкувалися з очевидцями захоплення міста. Рано-вранці 12 квітня по всьому місту поповзли чутки, що у Слов'янську захоплено міський відділ міліції. Як згадують очевидці, кілька десятків озброєних бойовиків у масках та з георгіївськими стрічками попрямували до центру міста з боку міського музею.

Читайте: Три года спустя. Как захватывали Славянск

Окупація міста для багатьох мешканців стала чорною сторінкою життя. Хтось виїжджав до родичів, друзів. Інші - переживали всі жахіття на місцях. Кожен день, слухаючи стрілянину і вибухи. На весь час окупації Слов’янськ перетворився з курортного містечка на чорну трагедію початку війни на Донбасі.

Читайте: Слов’янськ тоді і зараз. Шість років з дня захоплення міста проросійськими бойовиками

За цей час проросійські бойовики катували та вбивали людей, які не підкорювалися їхнім ідеям.

З деякими колишніми полоненими ми поспілкувалися на відео.

У 2020 році команда 6262 та Make Sense зробила документальний фільм, заснований на спогадах місцевих жителів та військових.

Це була велика робота, яка зібрала до купи усі спогади тих часів. Прямо до моменту звільнення міста.

14 людей розповіли свої історії, поділилися тим, що вони чули і бачили у квітні-липні 2014 року. Серед героїв відео: мешканець розбомбленого будинку по Бульварній, 4; людина, яку бойовики забирали в полон; волонтери, які годували та евакуювали людей під час окупації; дівчина, яка допомагала українським військовим, та інші мешканці міста, які стали свідками цих подій. 

Насправді до фільму потрапило лише 5% від історії кожного. Але зібравши їх всі разом, ми створили спільну історію, спільний спогад кожного з нас.

Хочеться вірити, що кожен українець зможе відчути щастя повернення додому. На жаль, через росію, у багатьох людей від будинків залишилася лише земля. Але віримо, що кожен з окупантів поплатиться за свої дії.

Ми переможемо. Українські міста знову стануть вільним. Українські захисники повернуться до своїх сімей. І зможемо просто жити.

Слава Україні.