На ЧАЕС фіксують зростання ядерної активності. Що відбувається та чи є небезпека

На Чорнобильській атомній електростанції вчені зафіксували тління ядерних реакцій в недоступному приміщенні під зруйнованим четвертим енергоблоком. Розбираємо, що відбувається та наскільки це небезпечно.

Що відбувається

Учені, які спостерігають за Чорнобильською атомною електростанцією, виявили тління ядерних реакцій у зруйнованому реакторі четвертого енергоблоку. Процес почався в уранових паливних масах, які поховані всередині реактора, - про це повідомляє Science.

Зазначається, що ядерна реакція наразі повільна, тому у фахівціє є час для того, щоб з'ясувати рівень небезпеки та визначити, як можна уникнути небезпечних наслідків. Ситуацію ускладнює не сам факт ядерної реакції в залишках уранового палива, а те, що вона відбувається у недоступній зоні. Про це повідомив молодший науковий співробітник Інституту проблем безпеки атомних електростанцій Анатолій Дорошенко під час дискусій про демонтаж реактора.

Його колега, Максим Савєльєв, каже, що кількість нейтронів зростає повільно, тому в запасі є кілька років, щоб зрозуміти, як придушити загрозу.

Інститут проблем безпеки атомних реакцій НАН у своїй офіційній заяві щодо цієї ситуації повідомляє, що протягом понад чотирьох років дійсно спостерігається зростання ядерної активності у паливовмісному матеріалі (ПВМ) в одному із підреакторних приміщень. Однак, станом на сьогодні, це зростання не перевищує встановлених меж безпеки.

Читайте: Дерево точит камень: впечатления о зоне отчуждения спустя 33 года – ФОТО, ВИДЕО

З чого все почалося

Під час аварії на ЧАЕС, 26 квітня 1986 року, частина активної зони реактора четвертого блоку розплавилася. Уранові паливні стрижні, їх цирконієва обшивка, графітові контрольні стрижні та пісок скидалися на активну зону, щоб спробувати загасити вогонь. Усе це через розломи в реакторі впало у приміщення підвалу реакторного залу і затверділо у лаву, науковою мовою - паливовмісний матеріал (ПВМ).

Із часом туди почала протікати вода. Вона і є можливим каталізатором реакції. Вода уповільнює нейтрони - тим самим збільшує їх можливість розщепити ядра урану. Але водночас розмиває компоненти паливовмісного матеріалу.

Як пояснили в НАН, в підреакторному приміщенні існують два перезволожені скупчення ПВМ з підвищеною концентрацією матеріалів, що діляться. Найнебезпечнішим є «південне» скупчення, яке було епіцентром формування і розтікання лави.

Читайте: «Каждый выполнял свой гражданский долг», - ликвидаторы из Славянска о Чернобыльской катастрофе

Які були передумови

Бетоно-сталевий саркофаг "Укриття", споруджений через рік після аварії, дозволяв просочуватися дощовій воді.

Після зливи в червні 1990 р. науковець із Чорнобиля проник у пошкоджений реакторний зал і розпорошив розчин нітрату гадолінію, який поглинає нейтрони. Після цього радіаційний фон знизився. 

Через кілька років на даху "Укриття" встановили спринклери для розчину нітрату гадолінію. Але спрей не міг ефективно проникнути в деякі підвальні приміщення.

Інший фактор - ґрунтові води. В Інституті проблем безпеки атомних електростанцій кажуть, що рівень води піднявся через стіну в ґрунт, яку побудували для того, щоб радіактивна вода не витекла в річку Прип'ять. Ця вода нікуди не витікала, тому підіймалася і затопила підреакторні приміщення.

Читайте: Трагедия Чернобыля. Как это было

Що намагалися робити та що призвело до реакції

У 2019 році встановили Новий безпечний конфайнмент (НБК) "Арка" над "Укриттям". Він перестав пропускати опади, тому вода у більшій частині приміщень висохла, одночасно з цим і кількість нейтронів почала знижуватися. Це означало зменшення потужності реакції. 

Коли встановили "Арку", те, що приміщення з ПВМ висохли, а опади перестали потрапляти всередину, зробили нейтрони більш ефективними при розщепленні ядер урану. Випаровування і втрата вологи призвели до зростання щільності потоку нейтронів.

Які ще є загрози, і що буде далі

Прогнозують, що і далі зростатиме щільності потоку нейтронів. Його визначає втрата вологи в шарі перезволоженого ПВМ (лави). У Science пишуть, що останнім часом вода випаровується активніше. Вчені побоюються, що тепло від реакцій поділу випаровує залишки води, а це може призвести до "неконтрольованого вивільнення ядерної енергії".

У 2016 році Інститут розробив спеціальну Програму моніторингу ПВМ об’єкта Укриття. Однак наразі ЧАЕС не забезпечена відповідними ресурсами для реалізації цієї програми.

Водночас із цим все ще залишаються актуальними плани перетворити небезпечний об'єкт на екологічно безпечну систему.

Читайте також:Не только Чернобыль: атомные катастрофы в истории мира

Підписуйтесь на наш Instagram та Telegram канал