• Головна
  • Ліки, одяг, тепле слово - як у Словʼянську працює волонтерський штаб допомоги захисникам (БЛОГ)
17:07, 22 березня 2023 р.

Ліки, одяг, тепле слово - як у Словʼянську працює волонтерський штаб допомоги захисникам (БЛОГ)

Ліки, одяг, тепле слово - як у Словʼянську працює волонтерський штаб допомоги захисникам (БЛОГ)

Блог про те, як журналістка сайту 6262 відвідала волонтерський штаб допомоги українській армії, який працює у Словʼянську з перших днів повномасштабного вторгнення.

З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України у Слов'янську працює волонтерський штаб, який займається допомогою військовим. Там фактично без перерв та вихідних працює волонтерка Лариса Коваленко, яка допомагає українській армії ще з 2014 року.

Волонтерський штаб знаходиться по вулиці Свободи, 5 у магазині “Риболов-турист”. У перші дні широкомасштабної війни цей магазин змінив свій профіль на пункт збору допомоги для українських захисників - ним він залишається і нині.

Про те, як цей штаб утворився, і як гуртувались люди Словʼянська на початку великої війни, ви можете почитати ось тут:

"Найбільшим страхом було, що віддадуть Донбас”. Волонтерка зі Слов’янська про початок війни та небайдужих містян

Я не буду тут повторювати вже розказану моєю колегою історію. А хочу поділитися тим, як я вперше дізналась про цей штаб, і яким я побачила його, коли завітала туди через рік, приїхавши у Словʼянськ.

З першого ж дня великої війни я разом з колегами поринула у новини - ми писали їх 24/7 майже без перерв і відпочинку - не могли зупинитися. Але мені особисто все одно здавалося, що я роблю недостатньо, що можу зробити ще щось. 

Через фейсбук я дізналась, що активна спільнота Словʼянська створила Telegram-чат, куди долучали всіх, хто хотів допомогти захисникам та обороні міста. Я також долучилась. 

Я періодично слідкувала за тим, які запити зʼявляються в чаті і відписувала, коли точно знала, що потрібне є в мене або в сусідів. Поступово “сарафанне радіо” розширювало свою мережу - сусіди також підключилися до зборів, почали обдзвонювати своїх родичів та знайомих у селищах. 

Всі ці сусіди, знайомі родичів та знайомі знайомих, звісно, роздавали мій номер телефону. Так потроху мій телефон почав “червоніти” від дзвінків - люди збирали теплі речі, тканину для маскування, їжу та продукти, медикаменти, матраци, пледи, ковдри, мотузки, канцелярію і ще багато чого. Але самостійно не могли це привезти, тож потрібно було знайти тих, хто зміг би все це забрати.

Питання з транспортом в ті дні стояло гостро, бо на перших порах були певні проблеми з паливом - через паніку та ажіотаж його просто складно було дістати.

Врешті через той самий Telegram-чат я знайшла чоловіка, який погодився поїздити зі мною і позабирати допомогу. Зараз я навіть не памʼятаю, як звали того чоловіка. А ще розумію, що то було трохи ризиковано - сідати в машину невідомого. Але в той момент про власну небезпеку якось не думалось.

Так, за день ми обʼїхали всю Словʼянську громаду. І за кілька “ходок” відвезли все назбиране до того самого штабу допомоги військовим по вулиці Свободи. Кожного разу, як ми приїжджали, там було як в мурашнику - входять і виходять люди, військові і цивільні, щось вносять і виносять, вивантажують з автівок і завантажують, від’їжджають і приїжджають, голосно говорять всі і одночасно, іноді штовхаються. 

Але при цьому всьому всі вміщаються у відносно невеликому приміщенні, всі при роботі, всі згуртовані і вмотивовані (здається, як ніколи раніше). 

Спочатку я трохи розгубилася, перш ніж туди зайти, але потім якийсь чоловік сказав:

"Та ти не соромся, тут так постійно"

Ну я не стала соромитись, допомогла занести все, що назбирала, та й попрямувала собі до зупинки, щоб сісти на тролейбус і повернутись додому.

З того дня в цьому штабі я більше не була. А завітала туди вдруге аж 27 лютого 2023 року. Того ж дня вранці я подзвонила Ларисі Коваленко і спитала, чи можна до неї приїхати. Вона дала згоду.

Коли я ввійшла, у штабі волонтерської допомоги військовим було тихо - ніякої метушні, колотнечі чи галасу. У приміщенні - тільки пані Лариса. Все зібране розподілено по групах та видах допомоги, і волонтерка в усьому цьому вправно орієнтується.

Ліки, одяг, тепле слово - як у Словʼянську працює волонтерський штаб допомоги захисникам (БЛОГ), фото-1

Я сідаю на стілець почекати, поки жінка звільниться, і роздивляюсь те, що мене оточує.

Тут теплий одяг, шапки, шкарпетки, розгрузки, плити, ліки, продукти, буржуйки, посуд і ще багато того, що може знадобитись захисникам. А ще - український прапор з цілою колекцією пам’ятних підписів, і не менш цінна нині річ - пачка солі, яку виробляв “Артемсіль”.

Через кілька хвилин пані Лариса сідає навпроти мене, і ми починаємо розмову традиційно зі спогадів про перші дні повномасштабної війни.

- Я пам’ятаю, такий ажіотаж був тут, - кажу волонтерці про перші дні великої війни, - хтось виходив і заходив постійно.

- Ну нам це всім треба було, щоб оце ж спілкуватися, хоч якось кучкуватися.. 

Жінка каже, що напередодні повномасштабного вторгнення їй було зрозуміло: воно неминуче, питання тільки в даті. Хтось не виїхав з міста до 24 лютого, хтось - в цей же день.

“Ми з чоловіком з 2015 року закликали всіх: “давайте готуватись до війни”

Волонтерка розповідала про те, як поступово змінювались потреби військових, як мінявся формат пошуку та збору допомоги - коли в місцевих людей почав поступово вичерпуватися ресурс, а натомість підключалися волонтери з інших міст та українці, які виїхали за кордон.

Знову ж таки, про все це рекомендую почитати ось тут:

"Найбільшим страхом було, що віддадуть Донбас”. Волонтерка зі Слов’янська про початок війни та небайдужих містян

Нашу розмову періодично переривають військові, які заходять сюди з різними потребами. Хтось з них завітав у штаб уперше за рекомендацією побратимів. Хтось приходить вже не вперше, розказує якісь історії з життя на передовій і заряджає своєю енергією. Інші - коротко озвучують те, що їм треба, і йдуть без зайвих слів.

Дехто з захисників шукає протизастудні ліки, інші - заспокійливі та від головного болю. Один військовий шукає шапку, інший - плити. 

У всіх них різні запити, всі приходять в різному настрої. Але одне тут незмінне - зі всіма ними пані Лариса говорить як з близькими людьми, чи давніми знайомими, чи друзями. Всім встигає приділити увагу, щось підказати, сказати тепле слово, скільки б людей одночасно не зайшло. І завжди наголошує, що цей штаб допомагає виключно українським військовим, шо це не магазин, а отже - захисники можуть тут безоплатно взяти те, що їм потрібно.

- У мене стільки було в голові історій, але воно забувається. Війна, оце втрати, біль, і воно накладається, - каже жінка в перерві.

- Нашаровується все, - додаю я.

Волонтерка згадує, що на постійній основі Слов’янському волонтерському штабу допомагають Горішні Плавні:

“Компоти їхні знамениті - хлопці ходили весь час за ними, ото коли сезон був. А це тепер фліска і штани спортивні - то все вони шиють, дуже багато. У них там фабрика. Тисячі, мабуть, роздано, оцих їхніх виробів”

Пані Лариса наголошує на тому, що комунікація з тими, хто допомагає штабу, будується на абсолютній довірі.

Щодня зазвичай заходять кілька десятків хлопців - приїжджають групами, приходять поодинці. 

Потім жінка згадує: найскладніший період був улітку. Місто було пусте.

- Вночі - зорі як на морі, от як в Криму багато років тому, ще до 2014 року. Але клекотало весь час, як оце в казці про Фродо (прим. авт. мається на увазі Володар Перснів). Десь там ота гора…

- Десь там отой Мордор, - продовжую я.

- От зараз нам Бахмут не чути. А тоді воно взагалі не затихало, і воно завжди було червоне. Це ж тоді, як раз, по Долині проходила лінія. І серце кров’ю обливається, бо знаєш, що там хлопці гинуть.

Ми говоримо про те, що наша реальність дійсно схожа на сюжет книг Толкіна - відважні гобіти з ельфами проти орків, на чолі яких - око Саурона. А десь там - Рокова гора, в якій треба знищити перстень зла. І чорнота, яка повзе по небу з Мордору, і червоні сполохи на ньому. Але казка Толкіна має гарний кінець. І ми з пані Ларисою не сумніваємось в тому, що і наша війна матиме гарний кінець. Який насправді буде для України початком нового щасливого життя.

А поки що у Словʼянську без перерв та вихідних працює волонтерський штаб допомоги військовим - він знаходиться по вулиці Свободи, 5, працює до 16.00 у колишньому магазині “Риболов-турист”.

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Чернівці #новини Чернівців #Чернівецька область #війна в Україні #війна з росією #волонтери #волонтерство #ЗСУ #військові
0,0
Оцініть першим
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Авторизируйтесь, чтобы оценить
Спецтема
В настоящее время в Славянске идут интенсивные процессы развития и становления гражданского общества - независимых, СМИ, общественных организаций, бизнес ассоциаций и просто активных людей, которым есть что сказать на абсолютно разные темы в это время хороших перемен. Блог - это персональный сайт интересной личности или организации.

Коментарі

Оголошення
live comments feed...