"Ми мріємо про мир і про те, щоб у нас більше ніколи не було таких сусідів”, — брати-рятувальники Олександр та Михайло Постовий

НОВИНИ

Фото: ДСНС Донеччини

Двоє братів рятують людей під обстрілами та не відступають навіть у найскладніших умовах.

Олександр Постовий обіймає посаду командира відділення 38-ї державної пожежно-рятувальної частини у Слов'янську, повідомляє Служба надзвичайних ситуацій. Його брат Михайло також працює командиром відділення в тому самому підрозділі. Обидва отримали державні нагороди за відвагу під час виконання службових обов'язків.

Брати народилися в селі Максимільянівка Покровського району та вступили до лав Служби порятунку у 2016 році. Після строкової служби в Збройних силах України вони розпочали кар'єру в 73-й державній пожежно-рятувальній частині міста Курахове.

Мрія про рятувальну справу з'явилася у братів ще в школі, коли вони врятували жінку від утоплення та самостійно гасили суху траву. Після армії їм запропонували спробувати себе в ДСНС, на що вони погодилися без роздумів.

Facebook, Instagram, Telegram, Viber - це ваші швидкі доступи до найважливіших новин

Виконання завдань під час військових дій принесло болючі спогади

З перших днів повномасштабного вторгнення рятувальники виконували найскладніші завдання в умовах бойових дій. Вони гасили пожежі, ліквідовували наслідки ворожих обстрілів, розбирали завали та рятували людей з-під уламків.

Брати також займалися підвозом води до прифронтової Мар'їнки та допомагали з евакуацією місцевих жителів. Олександр згадує трагічний випадок у селі Ізмайлівка Покровського району, де ворожий снаряд влучив у приватний будинок та загинула вся родина з чотирьох осіб.

Михайло пережив особисту драму, коли його брата поранило під час обстрілу в рідній Максимільянівці. Рятувальнику довелося особисто транспортувати пораненого до медичного закладу в Курахове.

Наприкінці 2024 року братів перевели до Слов'янська, де вони продовжили службу у місцевому підрозділі. В новому місці служби Михайло врятував бабусю, яка провалилася в старий колодязь, але також мав справу з трагічними випадками загибелі цивільних.

“За час служби в новому підрозділі я встиг врятувати бабусю, яка пішла годувати котів і провалилася в старий колодязь. На щастя, вона впала в багнюку, тож обійшлося без серйозних травм. Ми з відділенням швидко дістали її — одна з тих ситуацій, коли все закінчується добре. Але були й інші випадки. Під час одного з виїздів у приватний сектор, зайнявся будинок після прильоту. Загасили пожежу, почали розбирати завали. Тоді нам довелося деблокувати тіла двох загиблих дівчат, вони сильно обгорілі. Таке не забувається. Це залишається з тобою назавжди”, — пригадує Михайло.

“Під час одного з обстрілів у приватному секторі Слов’янська частково було зруйновано житловий будинок. Ми прибули на місце — всередині були люди. Одного чоловіка повністю завалило конструкціями — врятувати його не вдалося. А з протилежного боку будинку вдалося врятувати іншого чоловіка. Це часто так: одного рятуєш — іншого вже не встигаєш… Але кожного разу ми робимо все, що можемо”, — ділиться Олександр.

Олександра нагородили нагрудним знаком "За відвагу в надзвичайній ситуації". Михайло отримав відзнаку Президента України "За оборону України" та аналогічний нагрудний знак за відвагу.

Родини рятувальників зараз проживають у Дніпропетровській області. У вільний час брати полюбляють ходити на риболовлю та мріють про мир і кращих сусідів для України.

ДСНС Донеччини