Перший етап у лікуванні алкоголізму в клініці НАРКОМЕД, від якого багато залежить, — це керована детоксикація під наглядом лікарів. Вона знижує прояви судом, делірію, небезпечних коливань тиску та пульсу, допомагає стабілізувати водно-електролітний баланс і дає можливість одразу перейти до повного плану лікування алкоголізму. Розглянемо, як відбувається детоксикація та медичний догляд у наркологічному центрі “Наркомед” у Києві.

Чому детоксикація має відбуватися в медичних умовах

Відмова від алкоголю у людини з залежністю запускає абстиненцію. Ранні симптоми зазвичай з’являються через 6–24 години після останнього вживання, максимум ускладнень припадає на 24–72 години, а найнебезпечніше вікно для делірію — проміжок 48–72 години. Саме тому перші дні потребують постійного спостереження, можливості швидко коригувати терапію та забезпечити захист дихання й кровообігу.

Найважча форма абстиненції — делірій тременс. Без лікування його летальність може сягати дуже високих значень, але за правильної тактики у стаціонарі ризики значно знижуються. Мета інтенсивного нагляду — запобігти судомам, травмам, порушенням ритму та зневодненню.

Як виглядає безпечний протокол перших діб

Оцінювання тяжкості стану. Лікарі-наркологи використовують валідовану шкалу симптомів абстиненції, наприклад СІВА-Ар, щоб дозувати лікування відповідно до проявів і не пропускати ускладнень. Наявні дані підтверджують надійність і відтворюваність цієї шкали у практиці.

Профілактика неврологічних уражень. При дефіциті тіаміну (похитне харчування, блювання, тривале вживання алкоголю) вітамін призначають невідкладно, переважно у парентеральній формі, до або одночасно з введенням глюкози. Це стандарт невідкладної допомоги, що попереджає енцефалопатію Верніке та її наслідки.

Контроль симптомів абстиненції. Препаратами першої лінії є бензодіазепіни. Рекомендовано режим, орієнтований на симптоми, за участю підготовленого персоналу; можливі альтернативні схеми з навантажувальними дозами або фіксовані дози з додатковими введеннями за потреби. Вибір препарату та спосіб введення залежать від клінічної картини й супутніх хвороб.

Стабілізація водно-електролітного балансу. Регулярний контроль натрію, калію, магнію, фосфатів, глюкози, корекція зневоднення, моніторинг температури й насичення киснем знижують ризик аритмій і судом. Ці кроки входять до сучасних регламентів стаціонарного ведення абстиненції.

Підтримка сну, тривоги та орієнтації. Спокійне освітлення, чіткий режим дня, корекція безсоння, профілактика делірію немедикаментозними методами доповнюють медикаментозну терапію.

Коли стаціонар є обов’язковим

  • в анамнезі були судоми або делірій тременс, високий ризик повторення
  • тяжкі супутні стани: декомпенсовані хвороби серця, печінки, дихальна недостатність, вагітність
  • виражена абстиненція з коливаннями тиску та пульсу, зневоднення, порушення свідомості
  • неможливо організувати безпечний догляд удома, немає тверезого оточення

Що робить медична команда у стаціонарі

У наркологічному центрі “Наркомед” у Києві - https://narkomed.com.ua/ лікарі-наркологи відповідають за медичну стабілізацію та підбір схем з урахуванням стану печінки, серця й нервової системи, а психологи допомагають впоратися з тривогою, нормалізувати сон, сформувати навички тверезості. Лікарі та медсестри спостерігають за пульсом, тиском, диханням, температурою, насиченням киснем, контролюють діурез і коригують терапію відповідно до динаміки за шкалою симптомів. У разі збудження або порушення орієнтації одразу посилюється спостереження, проводиться корекція рідини та препаратів, підключається психологічна підтримка для зменшення тривоги та можливого зриву.

Коли фізичні симптоми куповано, настає ключовий момент — перейти до повного лікування алкоголізму. Він включає фармакотерапію потягу, психотерапевтичні сесії, роботу з тригерами, план запобіганню рецидивів, залучення родини. Такий підхід істотно зменшує ймовірність повернення до вживання у перші місяці.

Детоксикація від алкоголю та під медичним наглядом — це керований, поетапний процес, що включає точне оцінювання симптомів, профілактику енцефалопатії тіаміном, симптом-орієнтоване застосування бензодіазепінів, корекцію водно-електролітного балансу, захист сну й зниження тривоги. Найбільші ризики виникають у проміжку 24–72 години, тому ранній контакт із лікарем і стаціонарна підтримка критично важливі. Після стабілізації варто без пауз переходити до повного плану лікування алкоголізму — фармакотерапії, психотерапії та профілактики рецидивів.