Місяць стажування на “6262 Сайт міста Слов'янська” промайнув дуже швидко. Попереду мене чекало екстремальне повернення додому.
“Екстремальне” тому, що зараз через пандемію коронавірусу в країні діє жорсткий карантин і повністю припинене будь-яке пасажирське сполучення. А мені треба було проїхати зі Сходу на Захід понад 1200 кілометрів.
В нагоді став бла-бла-кар. І хоча я не прихильниця подорожей вспілу, але так хотілося бути вдома на Великдень, що вибору в мене не було. Зважте, що коштує така подорож зараз майже в два рази дорожче від заявленої ціни. Мені вона обійшлася в 2200 гривень проти 1200 за квиток на потяг, яким я їхала до Слов'янська.
На велику радість по дорозі до закарпатського Виноградова в мене була лише одна пересадка з ночівлею в Києві. Ціни на кімнати у хостелах варіюються від 350 до 600 гривень. В одному з них зупинялась і я.
Пересікаючи зі Сходу на Захід вісім областей України - Донецьку, Харківську, Полтавську, Київську, Житомирську, Рівненську, Львівську і, нарешті, Закарпатську - нас лише одного разу зупинив “карантинний” блокпост. При виїзді з Донецької області нас спитали “куди ми їдемо?”. Документи у нас не перевіряли, температуру не міряли.
Дорогою зі Слов'янська до Києва у мене склалося враження, що на лівобережжі країни люди ставляться до карантину більш серйозно. На дорогах було значно менше машин, ніж зі столиці до Закарпаття. Тут люди в масках мені траплялись частіше, а на заправках, де ми купляли каву чи перекус, було менш людно.
Львівська область і Закарпаття взагалі якісь не карантинні, проти того, що я бачила в Слов'янську в ці тижні. Ми теж тут носимо маски і в продуктових магазинах нам пропонують антисептики, але людей на вулицях помітно більше. Ось зараз я сиджу на кухні й пишу ці рядки, а у вікно доносяться веселі крики дітей і гомін біля новозбудованого продуктового магазину.
Тож, що я встигла зробити за місяць свого стажування у Слов'янську? Чи не так. Краше “як я прожила цей місяць у Слов'янську?”.
Хм... Я зробила чимало корисних відкриттів у себе й навколо себе, кинула собі нові виклики, зруйнувала стереотипи, а ще - відпочила. Моє стажування “дійсно більше було схоже на відпустку-перезавантаження, ніж на режим багатозадачності, який мене оточує вдома. Звісно ж, за умови спасибі редакції “6262 Сайт міста Слов'янська”. І от, читачі, якщо Ви зараз читаєте ці рядки, знайте - вони у Вас просто найкращі!
У них я вчилася писати блоги. Не на п’ятірку, правда. Але для цього, мені, насправді, потрібно було вийти із зони комфорту і переключитися із розслідування зради і корупції - на власні відчуття і роздуми, підняти на поверхню свої омани і стереотипи.
Із Закарпаття до Слов’янська: шість моїх стереотипів про Донбас (блог) (https://www.6262.com.ua/news/2698281/iz-zakarpatta-do-slovanska-sist-moih-stereotipiv-pro-donbas-blog )
Але зате я зараз точно знаю, що тут немає шахт і териконів, а є чудові краєвиди, заповнені співом безліч червонокнижних птахів:
“Із Закарпаття до Слов’янська”. Стереотип перший: замість шахт - ліси, озера й поля (блог) (https://www.6262.com.ua/news/2705565/iz-zakarpatta-do-slovanska-stereotip-persij-zamist-saht-lisi-ozera-j-pola-blog )
Також побачила, що Слов'янськ - це дуже гостинне місто з багатою історією та багатьма цікавими локаціями.
“Із Закарпаття до Слов’янська”. Стереотип другий: Тут сіро й нецікаво. Виявилось навпаки (блог) (https://www.6262.com.ua/news/2709899/iz-zakarpatta-do-slovanska-stereotip-drugij-tut-siro-j-necikavo-viavilos-navpaki-blog )
А ще зруйнувала стереотип про повну русифікацію Донбасу і упередженого ставлення до західняків.
“Із Закарпаття до Слов’янська”: мова, люди і відношення до західняків (блог) (https://www.6262.com.ua/news/2716685/iz-zakarpatta-do-slovanska-mova-ludi-i-vidnosenna-do-zahidnakiv-blog )
Ну і, наостанок, я познайомилась з війною на Сході України ближче, доторкнулась до її слідів та почула спогади очевидців. Я щиро радію, що зустріла тут людей, які щодня роблять все для того, аби сценарій весни 2014 року тут не був повторений.
Спецпроект “Із Закарпаття до Слов’янська”: спогади про війну (блог) (https://www.6262.com.ua/news/2729706/specproekt-iz-zakarpatta-do-slovanska-spogadi-pro-vijnu )
І, найцінніше - я познайомилась тут з чудовими людьми, які стали мені добрими друзями. В них є чого повчитись і це не лише професійний досвід. Тому, моя “карантинна пригода”, а насправді таке довгоочікуване й бажане стажування на Донбасі - вдалося.
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.
