Річниця загибелі слов'янського захисника: три роки тому пішов у вічність Максим Троценко

Сьогодні, 30 квітня, минає три роки з дня загибелі старшого солдата Максима Троценка – оператора протитанкового відділення батальйону спецпризначення "Донбас" 15-го Слов'янського полку Національної гвардії України.

Він був одним із тисяч українців, які у перші дні повномасштабного вторгнення добровільно взяли до рук зброю, щоб боронити рідну землю від окупантів. І був серед тих, хто віддав за Україну найцінніше – власне життя.

Від робітника до захисника

Максим Троценко народився і виріс у Слов'янську. Закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №9, потім навчався у художньому училищі та енергобудівному технікумі. До війни він працював токарем на механічному заводі, а пізніше – на підприємствах "Руссоль-Україна" та "Горвуглепром".

Лють до російських окупантів у Максима з'явилася ще у 2014 році, коли Слов'янськ опинився під ворожою окупацією. "Він дуже хотів тоді піти у добровольці, але деякі обставини змусили його відмовитись від свого бажання", – розповідає дружина загиблого військового Олена Троценко.

Коли 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Максим твердо вирішив, що цього разу не може залишатися осторонь. Його дружина повністю підтримала це рішення і разом з чоловіком пішла до військкомату.

"Я не могла його зупинити, хоча розуміла, що це небезпечно. Але він не зміг би жити спокійно, знаючи, що інші захищають його країну, а він – ні", – згадує Олена.

Вже наступного дня, 2 березня, Максим як доброволець приступив до своїх обов'язків у складі батальйону Національної гвардії "Донбас". Спочатку він ніс службу в рідному місті, але в квітні його перевели в іншу локацію.

"Я навіть не знала, куди. Він тільки сказав, що приблизно за 40 кілометрів від Слов'янська, – розповідає Олена. – З подальших розмов я зрозуміла, що він знаходиться у гарячій точці".

Останній бій героя

Останній раз Олена спілкувалася з чоловіком 29 квітня – у день його загибелі. Про те, що сталося, їй повідомили лише 2 травня.

Максим Троценко загинув під час виконання бойового завдання у районі села Олександрівка Лиманської ОТГ Краматорського району, потрапивши в оточення. Він до останнього боронив позиції, даючи можливість побратимам відійти.

Поховали Героя на Північному кладовищі рідного Слов'янська, міста, яке він так сильно любив і захищав.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, старшого солдата Максима Троценка посмертно нагороджено орденом "За мужність" III ступеня.

У Слов'янську пам'ятають свого Героя. На будівлі школи №9, де навчався Максим, встановлено меморіальну дошку. Його історію розповідають школярам як приклад справжнього патріотизму та самовідданості.

Попри біль втрати, Олена Троценко знаходить сили продовжувати жити і розповідати іншим про свого чоловіка:

"Максим завжди казав, що якщо загине, то за добру справу. Він був справжнім героєм, патріотом своєї землі".

Сьогодні, у третю річницю загибелі, ми схиляємо голови перед пам'яттю Максима Троценка та всіх захисників, які віддали своє життя за Україну. Вічна пам'ять та вічна слава Герою!